Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Юридична відповідальність та її вплив на правову культуру суспільства
(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Мірошниченко Оксана Андріївна; Miroshnychenko Oksana
У статті розглянуто правову природу юридичної відповідальності та її вплив на правову культуру суспільства в умовах дії воєнного стану в Україні.
Досліджено питання розуміння науковцями суті юридичної відповідальності як інституту права та її правової природи; поведінки суб’єктів державно-владних повноважень при реалізації їхніх прав та приватної особи у разі встановлення того чи іншого виду юридичної відповідальності.
Доведено, що серед науковців існують різні погляди щодо розуміння суті поняття юридичної відповідальності, що проявляється у наявності трьох основних груп, сформованих позицій науковців. До першої групи відносяться науковці, які підтримують існування негативної (ретроспективної) юридичної відповідальності, на думку яких, негативна юридична відповідальність для особи може виникати лише після вчинення правопорушення; до другої – відносяться дослідники, які переконані у наявності позитивної (перспективної) юридичної відповідальності, позиція яких базується на тому, що юридична відповідальність впливає на минулу, сьогоднішню та майбутню поведінку суб’єкта правовідносин. До третьої групи відносяться науковці, які розглядають юридичну відповідальність як цілісне правове явище з різними формами реалізації, без її поділу на негативну (ретроспективну) і позитивну(перспективну).
Авторкою, на основі проведеного аналізу наукових праць, які стосувалися інститутів юридичної відповідальності та правової культури, запропоновано власне бачення можливих стадій розвитку правосвідомості особи, після встановлення на рівні законодавства юридичної відповідальності за конкретне правопорушення, особливо в умовах воєнного стану.
Акцентовано увагу на важливості проблеми національної безпеки держави, коли крім зовнішньої загрози на сучасному етапі ще більш небезпечними стали загрози внутрішнього характеру, до яких можна віднести правовий нігілізм населення країни, зростання відсотка неповаги до державних органів та державних службовців; релігійний екстремізм та сепаратизм, криміналізація економіки тощо.
При цьому, зазначено, що в умовах дії воєнного стану в Україні, вище перелічені проблеми загострилися та потребують негайного вирішення. Зовнішні загрози з боку країни-агресорки, особливо після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року, призвели до підвищення рівня небезпеки з боку вже існуючих внутрішніх загроз, що не були вирішені в країні і до того.
Зроблено висновки щодо тісного взаємозв’язку між встановленням юридичної відповідальності та її впливом на конкретну особистість, та як наслідок на правосвідомість та правову культуру такої особи, яка є складовим елементом правової культури суспільства.
The article considers the legal nature of legal responsibility and its influence on the legal culture of society under the conditions of martial law in Ukraine.
The questions of understanding by scientists of the essence of legal responsibility as an institution of law and its legal nature; behavior of subjects of state power in the exercise of their rights and a private person in the event of the establishment of a particular type of legal liability.
It is proved that among scientists there are different views on understanding the essence of the concept of legal responsibility, which is manifested in the presence of three main groups, formed positions of scientists. The first group includes scientists who support the existence of negative (retrospective) legal liability, according to which, negative legal liability for a person can arise only after an offense has been committed; the second includes researchers who are convinced of the existence of positive (prospective) legal liability, whose position is based on the fact that legal liability affects the past, present and future behavior of the subject of legal relations.
The third group includes scientists who consider legal responsibility as an integral legal phenomenon with various forms of implementation, without its division into negative (retrospective) and positive (perspective).
The author, on the basis of the analysis of scientific works that concerned the institutions of legal responsibility and legal culture, proposed her own vision of the possible stages of development of the legal consciousness of a person, after the establishment at the level of legislation of legal responsibility for a particular offense, especially under martial law.
Attention is focused on the importance of the problem of national security of the state, when, in addition to the external threat at the present stage, threats of an internal nature have become even more dangerous, which include the legal nihilism of the country's population, the growth of the percentage of disrespect for state bodies and civil servants; religious extremism and separatism, criminalization of the economy, etc.
At the same time, it is noted that under the conditions of martial law in Ukraine, the above-mentioned problems have worsened and require immediate solution. External threats from the aggressor country, especially after the full-scale invasion of Ukraine in February 2022, led to an increase in the level of danger from already existing internal threats that had not been resolved in the country before.
Conclusions about the close relationship between the establishment of legal responsibility and its impact on a particular person, and as a consequence on the legal awareness and legal culture of such a person, which is an integral element of the legal culture of society, have been drawn.
Актуальні питання гармонізації податкового законодавства України до вимог Європейського Союзу
(2024) Марущак О.А.; Marushchak O.А.
У цій статті розглянуто основні напрями гармонізації податкового законодавства України у відповідність до стандартів Європейського Союзу, ключові заходи щодо оптимізації системи оподаткування України відповідно до європейських норм. Значну увагу приділено гармонізації податкової політики України з підходами, що застосовуються в країнах ЄС. У статті визначено головні принципи та цілі податкової політики Європейського Союзу. Автор аналізує пріоритетні напрями вдосконалення української податкової системи в контексті її адаптації до європейських стандартів.
Акцентовано увагу на тому, що пряме оподаткування в ЄС базується на узгодженні стандартів для оподаткування фізичних та юридичних осіб, особливо у контексті запобігання податковому ухиленню та вирішення питання подвійного оподаткування. Україна вже імплементувала деякі європейські та міжнародні стандарти, що сприяє стабілізації базових принципів оподаткування, створення цілісної податкової бази та поліпшення механізмів нарахування й збору податків.
Автор статті доходить висновку, що на сучасному етапі основні труднощі української податкової системи включають: переважання фіскальної функції податків над регулятивною; наявність численних нормативних актів з інших сфер права, що частково регулюють податкові відносини; недостатній рівень правових гарантій для всіх учасників податкових відносин. Значну увагу приділено аналізу світового досвіду у сфері непрямого оподаткування, який демонструє ефективність акумулювання податкових надходжень для розвитку економіки, підтримки малозабезпечених верств населення, стимулювання науково-технічного прогресу та підвищення трудового потенціалу країни.
У статті запропоновано шляхи подолання викликів у сфері гармонізації податкового законодавства України та ЄС. Інтеграція до ЄС є пріоритетом зовнішньої політики України, а гармонізація законодавства – важливим кроком для цього процесу. Підвищення ефективності податкової системи сприяє не тільки фінансовій стабільності держави, але й активізації підприємницької діяльності.
The article deals with the main directions of harmonization of Ukrainian tax legislation in accordance with the EU standards, key measures to optimize the taxation system of Ukraine in accordance with European norms. Considerable
attention is paid to the harmonization of Ukraine’s tax policy with the approaches used in the EU. The article identifies the main principles and objectives of the EU tax policy, analyses the priority areas for improving the Ukrainian tax system in the context of its adaptation to European standards.
The author emphasizes that direct taxation in the EU is based on harmonization of standards for taxation of individuals and legal entities, especially in the context of preventing tax evasion and resolving the issue of double taxation. Ukraine has already implemented some European and international standards, which helps to stabilize the basic principles of taxation, create a coherent tax base and improve the mechanisms of tax assessment and collection.
The author comes to the conclusion that at the present stage the main difficulties of the Ukrainian tax system include: predominance of the fiscal function of taxes over the regulatory function; numerous regulations from other areas of law
which partially regulate tax relations; insufficient level of legal guarantees for all participants of tax relations.
Considerable attention is paid to the analysis of international experience in the field of indirect taxation, which demonstrates the effectiveness of accumulating tax revenues for economic development, supporting low-income groups of the
population, stimulating scientific and technological progress and increasing the country’s labor potential.
The article suggests ways to overcome the challenges in harmonizing the tax legislation of Ukraine and the EU. Integration into the EU is a priority of Ukraine’s foreign policy, and harmonization of legislation is an important step in this process. Improving the efficiency of the tax system contributes not only to the financial stability of the state, but also to the intensification of business activity.
Визначення умов тримання засуджених та ув’язнених в залежності їх небезпеки
(Запоріжський національний університет, 2023) Пузирний В.Ф.; Боднар І.В.; Малишенко Є.Л.
У статті досліджується необхідність реформування національної системи класифікації засуджених, визначення їм установ виконання покарань в залежності від їх небезпеки створення різних умов тримання засуджених та ув’язнених в залежності від їх категорій. Встановлено, що національне законодавство передбачає такі критерії за якими здійснюється визначення рівня безпеки установ виконання покарань, і створення відповідних умов тримання, матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених з них: вид умислу при вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, чи відбуває покарання у виді позбавлення на певний строк вперше чи раніше відбував даний вид покарання, стаття Кримінального кодексу України (при визначенні умов тримання у виправних колоніях максимального рівня безпеки згідно ст. 140 Кримінально-виконавчого кодексу України).Наведені приклади класифікації засуджених на прикладі однієї із пенітенціарних установ Великобританії з урахуванням їх небезпеки для інших засуджених, для персоналу установ виконання покарань та небезпеки для цивільного населення у разі вчинення ними втечі
з установи та визначено, що в найкоротший строк після надходження засуджених до установи виконання покарань повинно бути проведено його вивчення з метою визначення: ступеня ризику засудженого з метою обрання умов тримання і заходів безпеки.Визначено вимоги міжнародних норм у сфері захисту прав засуджених щодо умов тримання різних категорій засуджених.В статті авторами звернуто увагу на відмінність європейського в’язничного законодавства в розрізі питань умов тримання матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених. Проаналізовано судову практику Європейського суду з прав людини, щодо порушень умов тримання засуджених в різних європейських країнах та прийняті судові рішення щодо порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини. Авторами вказані недоліки національного законодавства щодо умов утримання засуджених та увʼязнених їх матеріально-побутового та медико -санітарного забезпечення.
The article examines the necessity of reforming the national system for the classification of convicts, determining their punishment institutions depending on their danger of creating different conditions of convicts and prisoners detention depending on their categories. It has been established that the national legislation provides for the following criteria for determining the security level of penitentiary institutions and creating appropriate conditions of detention, material and medical support for convicts: the type of intent when committing a criminal offense, the gravity of the crime committed, whether the punishment is being served in the form of imprisonment for a certain period for the first time or previously served this type of punishment, article of the Criminal Code of Ukraine (when determining the conditions of detention in correctional colonies of the maximum security level according to Article 140 of the Criminal and Executive Code of Ukraine).The given examples of the classification of convicts as the one of the British penitentiary institutions should be studied in order to determine: the degree of risk of the convict in order to choose conditions of detention and security measures. taking into account their danger to other convicts,
to the personnel of the penintentiary institutions and the danger to the civilian population in the event that they escape from the institution, and it is determined that in the shortest possible time after the convicts enter the penintentiary institution.The requirements of international norms in the field of the convicts’ rights protection regarding the conditions of detention of various categories of convicts have been determined.In the article, the authors drew attention to the difference in European prison legislation in terms of the conditions of keeping material, medical and sanitary support for convicts. The judicial practice of the European Court of Human Rights regarding violations of the conditions of detention of convicts in various European countries was analyzed, and court decisions were made regarding the violation of Article 3 of the European Convention on Human Rights.The authors indicate the shortcomings of the national legislation regarding the conditions of detention of convicts and prisoners, their materialliving and medical-sanitary support.
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків: сучасні реалії
(Західноукраїнський національний університет, 2024) Марущак Олександр; Marushchak O.
В статті розглядаються питання кримінально-правової характеристика кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України. Автор акцентує увагу на тому, що державна податкова політика зосереджена на запровадженні, правовому регулюванні та організації процесу надходження податків і платежів до централізованих фондів. Окреслено, що не всі дії економічних суб’єктів, спрямовані на зменшення податкового тиску, суперечать законодавству: існують легальні способи мінімізації податкових зобов’язань. Розглянуто поняття «ухилення від сплати податків» і «уникнення сплати податків», а також проаналізовано основні схеми, які можуть бути реалізовані як з порушенням закону (податкове шахрайство), так і в рамках законодавства (використання законодавчих прогалин, суперечностей або винятків).
This article deals with the criminal law characteristics of the criminal offense under Article 212 of the Criminal Code of Ukraine. The author emphasizes that the state tax policy is focused on the introduction, legal regulation and
organization of the process of collection of taxes and payments to centralized funds. It is emphasized that not all actions of economic entities aimed at reducing tax pressure contradict the law: there are legal ways to minimize tax liabilities.
The author examines the concepts of »tax evasion” and “tax avoidance” and analyzes the main schemes that can be implemented both in violation of the law (tax fraud) and within the framework of legislation (use of legislative gaps,
contradictions or exceptions).
The author analyzes the legislative provisions of Ukraine, in particular, the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Criminal Code of Ukraine and the Tax Code of Ukraine, which regulate liability for tax evasion, duties and mandatory payments.
The author focuses on the methods of tax evasion which are not specified in Article 212 of the Criminal Code of Ukraine, which gives pre-trial investigation authorities flexibility in responding to new challenges arising in the course of development of tax evasion schemes.
Based on the analysis of the court practice of criminal proceedings in this category, the author notes the com- plexity of the construction of Article 212 of the Criminal Code of Ukraine, and the difficulty in proving the intent of
persons held criminally liable, which results not only in certain shortcomings during the pre-trial investigation, but also in the acquittals by the courts.
The author comes to the conclusion that individuals and legal entities are obliged to pay taxes and fees in the manner and amounts established by law, and the state must ensure both proper control over the fulfillment of this obligation and prosecution of perpetrators in the manner and within the limits established by law.
«Військова частина» і «Місце служби»: поняття та значення для правильної кваліфікації за ст. 407 Кримінального кодексу України
(Запорізький національний університет, 2024) Лазаренко А.М.,
У статті досліджено питання щодо проблеми визначення поняття «військова частина» та «місце служби».
Наголошено на тому, що кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері військової служби сприяє належній військовій дисципліні та правопорядку в армійських підрозділах. Це є необхідною передумовою для забезпечення боєздатності цих підрозділів та взагалі формує стан обороноздатності та захищеності держави. У сучасних умовах, коли Україна перебуває в стані збройного конфлікту, це значно впливає на рівень злочинних посягань у різних сферах життєдіяльності держави, включаючи Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законодавства.
Для розкриття основних ознак самовільного залишення військової частини або місця служби важливе значення має розуміння сутності таких понять, як «місце служби» та «військова частина».
Наявні визначення понять «військова частина» та «місце служби» вважаються досить абстрактними і не мають чіткого юридичного змісту. Наприклад, урядові акти не містять обґрунтованого визначення «військової частини», а лише характеризують її за деякими ознаками чи складовими. Різні нормативні акти надають різні визначення поняттям «військова частина» та «місце служби». В одному випадку це може бути «частина, заклад, установа, організація», а в іншому – «органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації». До основних ознак військової частини слід віднести: відсутність статусу юридичної особи; є складовою частиною Збройних Сил України; діяльність фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України; для забезпечення своєї діяльності веде самостійне господарство; мета діяльності – захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
Встановлено, що поняття «військова служба» більш широке, оскільки охоплює не тільки військову частину, але й будь-яке місце, де військовослужбовець зобов’язаний протягом установленого часу виконувати свої обов’язки чи перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Останнє обумовлює необхідність виключення зі статті 407 поняття «військова частина», що у свою чергу допоможе уникнути неоднозначності та помилок під час кваліфікації дій військовослужбовців за самовільне залишення місця служби.
The article examines the issue of defining the concepts of «military unit» and «service place».
It is emphasizes that criminal law protection of public relations in the field of military service contributes to proper military discipline and law and order in military units. This is a necessary precondition for ensuring the combat capability of these units and generally shapes the state’s defense capability and security. In the current situation, when Ukraine is in a state of armed conflict, this significantly affects the level of criminal attacks in various spheres of the state's life, including the Armed Forces of Ukraine and other military formations established in accordance with the law. In order to reveal the main signs of unauthorized leaving of a military unit or service place, it is important to understand the essence of such concepts as «service place» and «military unit».
The existing definitions of «military unit» and «service place» are considered to be rather abstract and lack clear legal content. For example, governmental acts do not contain a substantiated definition of a «military unit», but only characterize it by certain features or components.
Different regulations provide different definitions of «military unit» and «service place». In one case, it may be a «unit, institution, establishment, organization», and in another - «military administration bodies, formations, military units, military educational institutions, establishment and organizations». The main features of a military unit include: lack of legal entity status; being an integral part of the Armed Forces of Ukraine; activities are financed from the State Budget of Ukraine; running an independent economy to support its activities; the purpose of its activities is to protect the sovereignty, territorial integrity and inviolability of Ukraine.
The concept of «military service» is broader, as it covers not only a military unit, but also any place where a serviceman is obliged to perform his duties or stay for a specified period of time in accordance with an order or permission of the commander (superior). The latter necessitates the exclusion of the concept of «military unit» from Art. 407, which in turn will help to avoid ambiguity and errors in the correct qualification of actions of servicemen for unauthorized leaving the service place.