Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Зупинення роботи (експлуатації) об’єктів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, які передані в оренду: питання практики
(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2024) Пузирний В. Ф.; Puzyrnyi V.
Автором звернено увагу, що на сьогодні у вітчизняному законодавстві залишається неврегульованим питання того, хто має відповідати за позовом про застосування заходів реагування у сфері техногенної та пожежної безпеки, якщо порушення виявлено на переданому в оренду об’єкті. На підставі аналізу чинного законодавства встановлено, що вирішальне значення для визначення характеру розподілу відповідних обов’язків та відповідальності між орендодавцем і орендарем законодавцем надається документу, яким пов’язані останні, – договору оренди; якщо ж такі положення в договорі відсутні, то презюмується, що відповідні обов’язки і відповідальність повністю покладається на власника. З теоретичного погляду дійсно виправданим є покладення саме на орендодавця-власника об’єкта першочергового обов’язку щодо забезпечення пожежної безпеки на об’єкті, адже суб’єкти, які володіють та користуються об’єктом нагляду на підставі договору оренди, можуть час від часу змінюватися, тоді як сам об’єкт перебуває у власності однієї особи – власника. Втім, видається, що в більшості випадків повністю зняти тягар відповідальності неможливо з жодної зі сторін орендних відносин. Автором проаналізовано сучасну правозастосовну практику розгляду адміністративними судами справ про застосування заходів реагування у виді зупинення роботи (експлуатації) об’єктів, переданих в оренду. Встановлено, що при розгляді справ суди нерідко розглядають договір найму (оренди) як конструкцію, що спрямована на регулювання виключно цивільно-правових прав та обов’язків сторін та їх цивільно-правову відповідальність. Водночас помічено, що на сьогоднішній день правозастосувач допускає можливість звернення до суду з таким позовом як до орендодавця, так і до орендаря, що, на нашу думку, має певне правове підґрунтя.
The author draws attention to the fact that the question of who should be responsible for a claim on the application of response measures in the field of man-made and fire safety, if a violation is detected at the leased facility, remains unsettled in domestic legislation. On the basis of the analysis of the current legislation, it was established that the decisive importance for determining the nature of the distribution of the relevant duties and responsibilities between the lessor and the lessee is given by the legislator to the document that binds the latter – the lease agreement; if there are no such provisions in the contract, then it is assumed that the corresponding duties and responsibilities are fully assigned to the owner. From a theoretical point of view, it is really justified to place the primary duty on the lessor-owner of the object to ensure fire safety at the object, because the entities that own and use the object of supervision on the basis of the lease agreement may change from time to time, while the object itself is owned by one person – the owner. However, it seems that in most cases it is impossible to completely remove the burden of responsibility from any of the parties to the lease relationship. The author analyzed the modern law enforcement practice of consideration by administrative courts of cases on the application of response measures in the form of stopping work (exploitation) of leased objects. It has been established that when considering cases, the courts not infrequently consider the contract of employment (lease) as a structure aimed at regulating exclusively the civil rights and obligations of the parties and their civil liability. At the same time, it has been noticed that today the law enforcer allows the possibility of applying to the court with such a claim against both the landlord and the tenant, which, in our opinion, has a certain legal basis.
Наглядова пробація в Україні: організаційно-правовий аспект
(Міжнародний університет бізнесу і права, 2024) Пузирний В.Ф.; Puzyrnyi V.
В статті розглядаються ключові аспекти функціонування наглядової пробації в контексті реформування пенітенціарної системи України. Метою дослідження є системний аналіз організаційних та правових основ наглядової пробації, оцінка її ефективності та визначення шляхів покращення її діяльності. Розкрито сутність наглядової пробації, її роль у процесі соціальної реінтеграції осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інших правопорушників та зниженні рівня рецидивної злочинності. Досліджено законодавчі акти та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують порядок застосування наглядової пробації, зокрема Закон України «Про пробацію», визначено принципи пробаційного нагляду та встановлено проблеми їх практичної реалізації. Проведено аналіз практичних аспектів діяльності органів пробації, включаючи механізми реалізації наглядової пробації та соціальної підтримки осіб, що скоїли злочини. Встановлено, що в системі наглядової пробації існує проблема недостатньої координації та взаємодії між структурами, що призводить до дублювання функцій. Відсутність ефективного обміну інформацією та спільних зусиль ускладнює реабілітацію правопорушника та не дозволяє отримати повну інформацію про правопорушника, його потреби та ризики, що призводить до недостатньо ефективного нагляду і підтримки, та знижує ефективність пробаційних заходів. Обґрунтовано виклики, з якими стикаються суб’єкти, відповідальні за виконання наглядової пробації, та запропоновано рекомендації для покращення координації та ефективності їхньої взаємодії. На основі проведеного аналізу зроблено висновки щодо необхідності вдосконалення нормативно-правового регулювання та практичних механізмів реалізації наглядової пробації, що сприятиме підвищенню її ролі у попередженні рецидиву та успішній соціальній адаптації правопорушників.
In the article the autor examines the key aspects of functioning of supervisory probation in the context of reforming the penitentiary system of Ukraine. The purpose of the research is a systematic analysis of the legal and organizational foundations of supervisory probation, definition of its effectiveness and ways to improve its activity. The author reveals essence of supervisory probation, its role in the process of social reintegration of persons who have committed criminal offenses, other offenders and reducing the level of recidivism. Legislative acts and sub-legislative legal acts regulating the procedure for the application of supervisory probation, in particular the Law of Ukraine “On Probation”, have been studied, the principles of probation supervision have been determined, and the problems of their practical implementation have been identified. The analysis of the practical aspects of the activity of probation bodies, including the mechanisms for the implementation of supervisory probation and social support for persons who have committed crimes was carried out. It was established that in the supervisory probation system there is a problem of insufficient coordination and interaction between structures, which leads to the duplication of functions. The lack of effective exchange of information and joint efforts complicates the rehabilitation of the offender and does not allow obtaining complete information about the offender, his needs and risks, which leads to insufficient effective supervision and support, and reduces the effectiveness of probation measures. The challenges faced by subjects responsible for the implementation of supervisory probation are substantiated, and recommendations are offered to improve the coordination and effectiveness of their interaction. Based on the analysis, conclusions were drawn regarding the need to improve legal regulations and practical mechanisms for the implementation of supervisory probation. It will contribute to increasing its role in the prevention of recidivism and successful social adaptation of offenders.
Спеціалізовані суб’єкти запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
(Ужгородський національний університет, 2023) Тагієв С.Р.; Івашко С.В.; Tagiev S.R.; Ivashko S.V.
У статті наводяться наукові погляди вчених-кримінологів щодо системи суб’єктів запобігання злочинності, надається визначення системи суб’єктів запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, та характеризуються її основні ознаки, аналізується зміст діяльності та функціональні повноваження суб’єктів запобігання зіспеціальними повноваженнями в досліджуваній сфері.Система спеціалізованих суб’єктів запобігання кримінальним правопорушенням у сфері службо
вої діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, розглядається як сукупність юридичних та фізичних осіб, дер
жавних та громадських інституцій, об’єднаних спільною метою та колом завдань, спрямованих на відвернення суспільно небезпечних діянь, які
забезпечують реалізацію державної політики, організацію та координацію запобіжної діяльності, виконання функцій щодо профілактики, безпосе
реднього виявлення та припинення посягань, відновлення прав потерпілих, а також усунення криміногенних явищ та процесів у визначеній сфері
суспільних відносин.Шляхом аналізу законодавчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність відповідних публічних інституцій на рівні спеціально-кримінологічного запобігання, наводиться класифікація суб’єктів запобіжної діяльності, окреслюється нсті, характеризується функціональна складова та коло завдань таких суб’єктів.Акцентується увага на тому, що незважаючи на наявність законодавчих та підзаконних норма
тивно-правових актів, що визначають стратегію боротьби зі злочинністю, антикорупційну стратегію, рівень корупційної злочинності наразі є достатньо високим.За результатами дослідження автори на загальнотеоретичному рівні доходять висновку про важливість розроблення та прийняття комплек
сного законодавчого акта, що визначатиме засади, принципи, завдання запобіжної діяльності, систему та правовий статус суб’єктів такої діяль
ності (права та обов’язки), гарантії їх діяльності, особливості реалізації заходів запобігання (умови, процедура, строки тощо), питання відповідаль
ності за порушення вимог цього законодавчого акта, що створить передумови як для зменшення процесуальних порушень, так і сприятиме підви
щенню якості роботи правоохоронних інституційормативно-правова основа діяльності , особливості реалізації заходів запобігання (умови, процедура, строки тощо), питання відповідальності за порушення вимог цього законодавчого акта, що створить передумови як для зменшення процесуальних порушень, так і сприятиме підвищенню якості роботи правоохоронних інституцій
Tsubjects of criminal offence prevention in the field of official activities and professional activities related to provision of public services, and gives its main
characteristics, analysis of the content of activities and functional powers of subjects of prevention vested with special powers in the field studied.The system of specialized subjects of criminal offense prevention in the field of official activities and professional activities related to provision of public services is regarded as a set of legal entities and individuals, state and public institutions united by a common goal and scope of tasks aimed at preventing socially dangerous acts, ensuring implementation of the state policy, organization and coordination of preventive activities, performance of functions regarding prevention, direct detection and cession of encroachments, restoration of the rights of victims, as well as elimination of criminogenic phenomena and processes in a certain area of public relations.The analysis of the legislative and regulatory acts regulating activities of relevant public institutions at the special preventive criminology level has resulted in the classification of subjects of preventive activity, outlining the normative and legal basis of activity, giving characteristics of the functional component and the scope of tasks of such subjects.Attention is focused on the fact that despite existing legislative acts and bylaws defining the crime reduction strategy and the anti-corruption strategy, corruption-related crimes still remain at quite high level.Based on the results of the study, the authors come to the general theoretical conclusion about the urgency of developing and adopting a comprehensive legislative act that will determine the grounds, principles, tasks of preventive activities, the system and legal status of subjects of such activities (their rights and obligations), guarantees for their activities, the peculiarities of preventive measures implementation (conditions, procedure, terms, etc.), the responsibility for violation of the requirements of this legislative act, which will create prerequisites for both reducing procedural violations and improving the performance of law enforcement institutionshe article presents scientific views of criminology scientists on the system of subjects of criminal offence prevention, defines the system of the requirements of this legislative act, which will create
prerequisites for both reducing procedural violations and improving the performance of law enforcement institutions.
Реалізація права на медико-санітарне забезпечення засудженими до позбавлення волі як природного права людини в умовах воєнного стану
(Запорізький національний університет, 2024) Пузирний В.Ф.; Єрмак О.В.; Пузирна Н.С.
Стаття присвячена дослідженню однієї з актуальних проблем сучасного національного кримінально-виконавчого права, а саме проблематиці нормативно-правового забезпечення реалізації особами, які засуджені обвинувальним вироком суду до позбавлення волі на певний строк, права на достатнє та диференційоване медико-санітарне забезпечення як різновиду соціальних прав засуджених до позбавлення волі. Положення статті 1 Конституції України, яка закріплює соціальний характер Української держави, є нормою-ціллю, нормою, що має програмний характер. Нормативно-правове регулювання реалізації засудженими, яким суд визначив основне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, права на належний і достатній рівень медико-санітарного забезпечення в установах виконання покарань здійснюється в Україні відповідно до Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, міжнародних документів у сфері захисту прав людини і основоположних свобод як нормативного, так і рекомендаційного характеру, а також деталізується в підзаконних нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України та органу, що реалізує політику в галузі виконання кримінальних покарань і пробації (Міністерство юстиції України). Особам, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, створюються необхідні санітарні умови в камерах установ виконання покарань. Державні органи і установи повинні забезпечувати визнану на найвищому конституційному рівні реалізацію прав засуджених у соціально-економічній сфері, зокрема і права на належне, своєчасне та достатнє медичне обслуговування. Констатовано, що сучасний стан реалізації соціальних прав осіб, які засуджені до позбавлення волі, поступово вдосконалюється, а також розширюється правомочність самих осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Означений факт свідчить про поступове впровадження Україною європейських соціальних стандартів у галузі захисту прав і основоположних свобод вищезазначених категорій осіб.
The article is devoted to the study of one of the urgent problems of modern national criminal-executive law, namely the issues of normative legal support for the realization of the right to adequate and differentiated medical and sanitary care as a type of social rights of persons convicted to deprivation of liberty. The provisions of Article 1 of the Constitution of Ukraine, which establishes the social nature of Ukrainian state, is a target norm, a norm that has a programmatic nature. Normative and legal regulation of the realization of the right to an appropriate and sufficient level of medical and sanitary support in penal institutions by convicts, for whom the court has determined the main punishment in the form of imprisonment for a certain period of time, is carried out in Ukraine in accordance with the Constitution of Ukraine, the Criminal and Executive Code of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine, the Basics of the legislation of Ukraine on health care, international documents in the field of human rights and fundamental freedoms protection of both normative and recommendatory nature, as well as detailed in the normative legal acts of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the body, that implements policy in the field of execution of criminal punishments and probation (Ministry of Justice of Ukraine). Necessary sanitary conditions are created for persons serving prison terms in the cells of penal institutions. State bodies and institutions must ensure the realization of the rights of convicts in the socio-economic sphere, recognized at the highest constitutional level, in particular, the right to proper,
timely and sufficient medical care. It is established that the current state of realization of social rights of persons sentenced to imprisonment is gradually improving, and eligibility of persons serving prison sentences is expanding. This fact indicates Ukraine's gradual implementation of European social standards in the field of rights and fundamental freedoms protection of the above-mentioned categories of persons.
Правові гарантії для персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України під час скорочення штату та чисельності працівників
(Запорізький національний університет, 2024) Пузирний В.Ф.
У статті досліджено нормативно-правові акти, що регулюють порядок та умови призначення, а також процедуру переміщення та звільнення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України під час здійснення скорочення штату та чисельності працівників.
Проведено комплексний аналіз порядку призначення осіб рядового і начальницького складу на посади під час здійснення реорганізації органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, таборів для тримання військовополонених та закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання Державної кримінально-виконавчої служби України.
Досліджено порядок та умови звільнення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України у зв’язку із скороченням штату та чисельності працівників.
У статті приділено увагу відмінностям процедури звільнення працівників та осіб рядового і начальницького складу як персоналу ДКВС України під час здійснення скорочення штату та чисельності працівників.
Визначено основні обов’язкові етапи процедури звільнення осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у зв’язку із скороченням штату та чисельності працівників.
Розглянуто проблеми, що виникають при звільненні як працівників, так і осіб, які проходять службу в органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, таборах для тримання військовополонених та закладах вищої освіти Державної кримінально-виконавчої служби України за зазначеною підставою.
У результаті проведеного аналізу нормативно-правових актів, що регулюють порядок та умови проходження служби в ДКВС України, з’ясовано, що правове регулювання звільнення працівників та державних службовців ДКВС України у зв’язку зі скороченням здійснюється в межах трудового законодавства, а осіб рядового та начальницького складу ДКВС України забезпечується адміністративно-правовим регулюванням проходження служби в ДКВС України, а також Кодексом законів про працю України.
З метою вдосконалення процедури звільнення зі служби осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України запропоновано доповнення до чинного законодавства, що регулює порядок та умови проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема визначення поняття «чисельність персоналу ДКВС України».
The normative and legal acts regulating the order and conditions of appointment, as well as the procedure for the transfer and dismissal of rank-and-file and command staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine during the reduction of staff and the number of employees are examined in the article.
A comprehensive analysis of the procedure for appointing rank-and-file persons to positions during the reorganization of bodies, penal institutions, detention centers, camps for war prisoners and higher educational institutions with specific studying conditions of the State Criminal and Executive Service of Ukraine was conducted.
The procedure and conditions for the dismissal of the staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine due to the reduction of staff and the number of employees were studied.
The article pays attention to the differences in the procedure for the dismissal of employees and members of the rank-and-file and command staff as the staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine during the reduction of staff and the number of employees.
The main mandatory stages of the procedure for the dismissal of the rank-and-file and command staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine in connection with the reduction of staff and the number of employees were determined.
The problems arising from the dismissal of both employees and persons serving in bodies, penal institutions, detention centers, camps for war prisoners and higher educational institutions with specific studying conditions of the State Criminal and Executive Service of Ukraine on the specified grounds were considered.
As a result of the analysis of normative and legal acts regulating the procedure and conditions of service in the State Criminal and Executive Service of Ukraine, it was found out that the legal regulation of the dismissal of employees and civil servants of the State Criminal and Executive Service of Ukraine in connection with redundancies, was carried out within the framework of labor legislation, and rank-and-file and command staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine was ensured by the administrative and legal regulation of service in the State Criminal and Executive Service of Ukraine, as well as by the Labor Code of Ukraine.
In order to improve the procedure for dismissal of rank-and-file and command staff of the State Criminal and Executive Service of Ukraine, it was proposed to add the current legislation regulating the procedure and conditions of service in the State Criminal and Executive Service of Ukraine. In particular the definition of the concept of “number of personnel of the State Criminal and Executive Service of Ukraine”, was proposed.