Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Психологічні особливості суб’єктивного самовизначення державного службовця
(Пенітенціарна академія України, 2025) Прокопенко Ю.С.
Робота присвячена дослідженню особливостей суб’єктивного самовизначення державного службовця проаналізовано поняття "самовизначення особистості» та "професійного самовизначення". Охарактеризовано чинники, що впливають на самовизначення особистості державного службовця здійснено та здійснено дослідження
суб’єктивного самовизначення державного службовця за допомогою методик, які дають змогу зрозуміти мотиви вибору професії державними службовцями, ціннісні
орієнтації в кар’єрі, мотиваційну структуру особистості.
Ресурсні сторони особистості як чинник посттравматичного зростання
(Пенітенціарна академія України, 2025) Демченко Н. С.
Робота присвячена вивченню впливу ресурсних сторін особистості на формування посттравматичного зростання. У дослідженні теоретично-обґрунтовано механізми впливу ресурсів особистості на інтеграцію травматичного досвіду в життєвий контекст. Також визначено, що такі ресурси, як емоційна стійкість, доброта до людей, творчість, рефлексія, відіграють важливу роль у подоланні наслідків травматичних подій і формуванні нових життєвих цінностей. Наукова новизна роботи полягає у встановленні ключових предикторів посттравматичного зростання за допомогою кореляційного та регресійного аналізів, зокрема «Доброта до людей» і «Робота над собою». Також виявлено статеві особливості у розвитку ресурсів: У жінок були виявлені більш високі показники рефлексії, доброти та здатності до адаптації в порівнянні з чоловіками, тоді як чоловіки, у свою чергу, більше схилялися до практичного вирішення проблем, що сприяло їхньому зростанню у професійній сфері. Результати регресійного аналізу
показали, що розвиток посттравматичного зростання значною мірою залежить від таких особистісних характеристик, як здатність до переосмислення подій, наявність
соціальної підтримки та рівень емоційної стійкості. Емпірична частина базується на дослідженні, проведеному на вибірці з 107 респондентів різного віку та статі. Використано стандартизовані психодіагностичні методики, які дозволили оцінити рівень розвитку ресурсних сторін та їхній вплив на адаптацію після травматичних подій. Практичне значення дослідження полягає у розробці рекомендацій для психологів, реабілітаційних центрів та соціальних працівників щодо створення тренінгів і програм, спрямованих на розвиток ключових ресурсів особистості. Рекомендації включають використання технік релаксації та дихальних вправ для зниження рівня тривожності, а також ведення
щоденників, які сприяють осмисленню пережитого досвіду та інтеграції його у своєму житті. Групова підтримка, взаємодія з іншими людьми через волонтерські ініціативи чи групи взаємодопомоги також допомагають формувати стійкість та відчуття належності. Практики самопізнання та арттерапія сприяють творчому самовираженню та пошуку нових сенсів життя. Щоденні практики позитивної психології для розвитку життєвого оптимізму, побудови стосунків, створення стійких підтримуючих відносин. Коучинговий
підхід в психологічному консультуванні і терапії травм для цілеспрямованого формування переконань, що є основою життєвої стійкості і доброти до людей.
Оптимізм як чинник адаптації ув’язнених до умов ізоляції
(Пенітенціарна академія України, 2025) Данілушкін Є.Ю.
Кваліфікаційна робота присвячена вивченню ролі оптимізму як чинника, що впливає на адаптацію ув’язнених до умов ізоляції. Тема є надзвичайно актуальною у контексті психологічних проблем, з якими стикаються особи, що перебувають у місцях позбавлення волі, де відчутна постійна напруга, стресові ситуації та обмеження свободи. Розуміння механізмів, що сприяють психологічній стійкості та адаптації в таких умовах, є важливим для підвищення ефективності реабілітаційних програм. У роботі розглядаються теоретичні аспекти оптимізму, його визначення, структура та вплив на емоційну стійкість особистості. Окрему увагу приділено механізмам підтримки психологічного благополуччя в умовах ізоляції, зокрема через розвиток позитивного мислення, підвищення самооцінки та зниження рівня стресу. Вивчено значення оптимістичних установок як факторів, що допомагають ув’язненим адаптуватися до змін у їхньому житті, зберігати психічне здоров’я та формувати стійкість до умов обмеження свободи. Емпіричне дослідження підтвердило, що високий рівень оптимізму у ув’язнених позитивно впливає на їхню адаптацію до умов ізоляції, сприяє
зниженню депресивних симптомів та підвищенню внутрішньої мотивації. Результати також демонструють ефективність програм, спрямованих на розвиток оптимізму через когнітивно-поведінкові техніки, групову підтримку та психоосвітні заходи. У роботі запропоновано практичні рекомендації щодо впровадження стратегій розвитку оптимізму у пенітенціарних установах, що можуть бути корисними як для психологів, так і для самих ув’язнених, прагнучих зберегти психологічне благополуччя та адаптуватися до умов ізоляції.
Стресостійкість психолога як фактор його професійного становлення
(Пенітенціарна академія України, 2025) Гриб О.
Питання професійного становлення психологів набуває особливої актуальності у кризовий період трансформацій та екстремальних умов, що переживають українці у зв’язку із російсько-українською війною, адже психологи – це саме ті фахівці, що допомагають справитися із травмами та психологічними наслідками війни українців. Метою представленого у роботі дослідження було дослідження стресостійкості психологів як фактору їх професійного становлення. У роботі проаналізована наукова психологічна література з проблеми професійного становлення психологів, його чинників, а також з проблем стресу, його подолання та стресостійкості. Представлена програма емпіричного дослідження стресостійкості як фактору професійного становлення психологів, а також результати цього дослідження та їх аналіз. Визначені особливості професійного становлення психологів. Зокрема, виявлено, що найбільшою мірою в структурі ознак професійного самоздійснення респондентів переважають внутрішньопрофесійні ознаки, що визначають професійне самовдосконалення, спрямоване на підвищення професійної компетентності та розвиток професійно-важливих якостей. При цьому найбільш вираженою є потреба у професійному вдосконаленні. Серед зовнішньопрофесійних ознак переважає показник розкриття особистісного
потенціалу та здібностей у професії. З’ясовано, що в основному психологи виявляють середній рівень стресостійкості, толерантності до невизначеності та позитивного
ментального здоров’я. При цьому провідними стратегіями подолання стресу в них є ті, що спрямовані вирішення проблеми та емоційне відреагування. За допомогою математично-статистичних методів, нами доведена емпірична гіпотеза про прямий зв'язок між стресостійкістю та професійним станосленням психологів, а також визначені індивідуально-типологічні риси професійного становлення психологів з різним рівнем стресостійкості. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що поглиблено наукові уявлення про чинники та динаміку професійного становлення психологів. Визначено та емпірично доведено значення стресостійкості у цьому процесі. Виявлені особливості професійного самоздійснення психологів та взаємозв’язок його компонентів із стресостійкістю, толерантністю до невизначеності та копінгом.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що його результати можуть стати в нагоді науковцям при написанні дослідницьких праць, а також психологічним службам вишів, практичним психологам та соціальним педагогам з метою розробки програми ефективного подолання стресу, у тому числі пов’язаного із професійною діяльністю психологів та розробки програм профілактики професійного вигорання фахівців допоміжних професій.
Гендерні характеристики самоефективності
(Пенітенціарна академія України, 2025) Горобець О. Е.
У першому розділі роботи описано поняття самоефективності, розкрито її функціональну структуру та описано особливості кожної складової. Надано сучасні класифікації видів самоефективності за різними вченими та охарактеризовано їх. Визначено та детально описано гендерні властивості особистості та проаналізовано їх вплив на поведінку, види діяльності людини, викладено особливості сучасного статево-рольового розподілу суспільства. Описано вплив гендерних факторів на прояви самоефективності, наведено дані різних вчених-дослідників щодо рівня самоефективності у жіночій та чоловічій статевій. У другому розділі кваліфікаційної описано методологію проведення емпіричного дослідження рівня самоефективності по статевих групах. Проведено початкову діагностику рівня розвитку самоефективності та порівняно та проаналізовано її результати. У 3 розділі було розроблено та впроваджено програму корекції рівня розвитку самоефективності у чоловіків та жінок та продіагностовано її результати та ефективність.