Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Особливості прояву тривожності у студентсько-курсантської молоді в умовах невизначеності
(Пенітенціарна академія України, 2025) Філіпов Олександр Олександрович; Борець Юлія Василівна - науковий керівник
Магістерська робота присвячена вивченню ситуативної та особитісної тривожності студентів і курсантів в умовах соціальної, політичної та економічної невизначеності. Актуальність дослідження набуває особливої значущості насамперед тому, що сьогодні в умовах військових дій молоді люди стикаються з проблемою непередбачуваності власних життєвих та кар’єрних перспектив. Це підсилює відчуття тривоги і вразливості перед майбутнім. Курсанти, що готуються до роботи в екстремальних умовах (особливо в силових структурах або пенітенціарних службах), відчувають додатковий психологічний тиск. Аналіз рівнів тривожності молодих людей та розуміння підходів до управління нею дозволить більш ефективно підготувати студентсько-курсантську молодь до виконання відповідальних функцій у майбутньому.
Мета роботи – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості проявів тривожності у студентів і курсантів в умовах невизначеності сьогодення.
В процесі реалізації поставлених мети та завдань виявлено, що у досліджуваних переважає середній рівень тривожності, проте курсанти демонструють нижчий рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності у порівнянні зі студентами. В цілому, студентсько-курсантська молодь має достатній рівень толерантності до невизначеності й лише незначна кількість з них проявляє інтолерантність та пасує перед складними життєвими ситуаціями.
На підставі кластерного аналізу виділено та описано три психологічні портрети студентів та курсантів: «вразливі», «помірно тривожні» та «стабільні», кожен з яких відповідає рівню тривожності досліджуваних. Це відкриває можливості прогнозування й розробки профілактичних заходів та різнопланових психологічних рекомендацій щодо зменщення тривожності.
Наукова новизна роботи полягає в наступному: поглибленно увлення про
чинники прояву тривожності студентсько-курсантської молоді в умовах сьогодення та про невизначенність як один із вагомих факторів тривожності; розкрито особливості взаємозв’язку між компонентами й рівнями прояву тривожності та толерантністю до невизначеності; узагальнено напрацювання психологів щодо методів зниження тривожності в умовах невизначеності.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості практичного використанні розроблених рекомендацій в аспекті самодопомоги щодо зниження тривожності. Матеріали можуть бути використані під час наукових досліджень у континуумі даної проблеми; для створення програм психологічної підтримки, тренінгів стресо- та життєстійкості, а також у процесі професійної підготовки психологів.
Основні чинники професійного стресу державних службовців
(Пенітенціарна академія України, 2025) Усенко Ірина Валеріївна; Волеваха Ірина Борисівна - науковий керівник
Актуальність теми. Війна розорює Україну, отже наукові та психологічні дослідження все більше зосереджуються на стресостійкості людей. У ці важкі часи стрес і тривога поширені, впливаючи не лише на наше власне життя, а й на життя наших близьких і майбутнє країни. Реакція на стрес різна, але більшість людей відчувають підвищену напругу, страх і депресію. Наслідки цього можуть бути жахливими, оскільки психічне благополуччя серйозно постраждає. Рівень стресостійкості, однак, відіграє значну роль у визначенні нашого психоемоційного стану. Значення стресостійкості особистості в складних життєвих ситуаціях має важливе практичне значення. Зважаючи на зростаючий попит суспільства на зниження емоційного стресу та покращення психічного благополуччя, наші наукові дослідження зосереджені на аналізі та узагальненні різних підходів до вивчення цього явища.
Проблеми стресостійкості викликані та зумовлені швидким темпом сучасного життя, хитросплетіннями соціальної реальності, економічним спадом, політичною нестабільністю та величезним обсягом інформації, який переповнює сучасних людей. Крім того, зростання конкуренції та високі очікування щодо професійної роботи вимагають гнучкості, саморегуляції та адаптивності.
Стресостійкість необхідна людям, оскільки дозволяє їм витримувати значні інтелектуальні, вольові та емоційні навантаження.
Проблема стресостійкості індивідуума була темою, що викликає великий інтерес у галузі психології стресу, її досліджували відомі вчені, такі як Р. Лазарус, Г. Сельє, С. Фолкман та ін. Емоційну стійкість досліджували також І. Аршава, М. Селігман, Д. Бонно та ін. Психологічні механізми, структурні компоненти та соціально-психологічні чинники, що сприяють стресостійкості особистості, є предметом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Яскравими прикладами є Г.Дубчак, В.Крайнюк, М.Кудінова, В.Розов, Ю. Тептюк, Р. Шевченко.
Таким чином, з урахуванням попередніх досліджень нами було обрано тему дипломної роботи «Організаційні чинники професійного стресу державних службовців».
Особливості психологічного здоров'я осіб з різним рівнем толерантності до невизначеності
(Пенітенціарна академія України, 2025) Триньова Я.О.; Волеваха І. Б. - науковий керівник
В теорії психології феномен толерантності до невизначенності став предметом дослідження відносно нещодавно – в зарубіжній літературі з 50-х років ХХ століття і пережив чотири хвилі. На пострадянському простору подібні дослідження набули поширення з 90-х років ХХ століття.
Враховуючи плюралізм наукової думки щодо визначення сутності цього терміну, й досі в доктрині психології відсутнє уніфіковане поняття. Такий стан речей робить проблемним дослідження цього феномену (його змісту, сутності), зокрема щодо методології вимірювання цього психічного стану особи.
Разом із тим в теорії психології розроблено достатньо методик щодо визначення стану толерантності до невизначеності. За їх допомогою на практиці проводились дослідження цього стану в певних соціальних групах (школярі, студенти за певними напрямами навчання тощо).
Визначення рівня толерантності до невизначеності у людини надає дослідникові уявлення щодо певних рис характеру, притаманного людині, можливості прогнозувати поведінку такої людини, способи навчанню толерантності, її підтримки протягом життя та її повернення в разі необхідності. Толерантність до невизначеності можна віднести до способів адаптації особи до зовнішнього середовища з метою ефективного виживання та
еволюціювання. Як правило, вивчення толерантності до невизначеності проводиться в певному контексті, що значно звужує прикладний аспект здобутих даних. Тож з метою розширення практики застосування теоретичного знання, предметом цього дослідження став контекст, який за контент-аналізом наукової літератури, проведеним автором роботи, ще не був досліджений. Йдеться про три групи досліджуваних, які обирались за фактом їх відношення до працевлаштування в умовах проживання на території країни, в якій ведуться бойові дії (російсько-українська війна 2014-… (відкрита дата) роки).
Посттравматичне зростання в умовах військового стану
(Пенітенціарна академія України, 2025) Темлянцева Ангеліна Євгенівна; Данильченко Тетяна Вікторівна - науковий керівник
Актуальність дослідження зумовлена наслідками повномасштабної війни в Україні, що спричинила масову травматизацію населення та висунула нові виклики перед системою психологічної реабілітації та соціальної підтримки. Робота сфокусована на феномені посттравматичного зростання (ПТЗ) – позитивних психологічних змінах, що виникають внаслідок боротьби з надзвичайно складними життєвими обставинами, перетворюючи травматичний досвід на джерело сили та розвитку.
Метою дослідження є розкриття сутності, механізмів та чинників посттравматичного зростання в умовах військового стану.
Об’єкт дослідження – психологічні процеси, що виникають у людей внаслідок переживання травматичних подій під час військового стану. Предмет – механізми та чинники посттравматичного зростання, а також їхній вплив на адаптацію, емоційний стан і особистісний розвиток.
Для досягнення мети були поставлені завдання з теоретичного аналізу поняття, часових особливостей та ресурсів ПТЗ, а також проведено емпіричне дослідження.
Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення наукової літератури. Емпіричне дослідження проводилося за допомогою наступних методик: Короткий п’ятифакторний опитувальник особистості (TIPI), Шкала резильєнтності Коннора-Девідсона (CD-RISC-10) та Опитувальник посттравматичного зростання – розширений (PTGI-X). Емпірична база включала 30 респондентів, залучених через соціальні мережі.
Наукова новизна роботи полягає у визначенні специфіки посттравматичного зростання саме в умовах військового стану, а також в ідентифікації ключових особистісних та соціальних ресурсів, які сприяють цьому процесу.
Основні результати та висновки:
1. Посттравматичне зростання визначено як трансформацію особистості після травми, що охоплює покращення міжособистісних стосунків, розвиток нових можливостей, особистісне зміцнення, духовні зміни та переоцінку життєвих цінностей.
2. Ідентифіковано критичні ресурси ПТЗ, серед яких психологічна стійкість (резильєнтність), здатність до рефлексії, підтримка сім’ї, соціального оточення, духовність, самооцінка та цілеспрямованість.
3. Емпірично встановлено, що старша вікова група (36–60 років) демонструє вищі рівні резильєнтності та посттравматичного зростання порівняно з молодшою (18–35 років), що пояснюється більшою життєвою стійкістю та здатністю до інтеграції досвіду.
4. Дослідження підтвердило, що воєнний стан, хоч і викликає значний стрес, водночас створює передумови для розвитку стійкості, нових можливостей і переоцінки життєвих цінностей.
Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для розробки програм психологічної підтримки та реабілітації осіб, які пережили воєнні травми та кризові ситуації.
Особистісні чинники переживання психологічного благополуччя
(Пенітенціарна академія України, 2025) Суліковська Ангеліна Анатоліївна; Шарапова Юлія Володимирівна - науковий керівник
Актуальність теми психологічного благополуччя особистості - одне з найцікавіших та дуже важливих питань у сучаній психології. Дослідження психологічного благополуччя особистості має важливе значення не лише для
вирішення теоретичних завдань, але і для багатьох практичних завдань на даний час.
Аналізуючи літературні джерела, можна зазначити, що психологічне благополуччя розглядаєють як стійкий, інтегральний, багатокомплексний феномен, який визначає стан оптимального функціонування особистості і
залежить від різноманітних чинників, зокрема системи особистісних цінностей і уявлень про світ, існування емоційних і поведінкових стереотипів, різноманітних особистісних якостей, цілей тощо.
Сердюк Л.З. визначає психологічне благополуччя як інтегральний показник ступеня спрямованості особи на реалізацію основних компонентів позитивної діяльності, а також ступеня реалізованості цієї спрямованості, що
суб’єктивно виражається у відчутті щастя задоволеності собою і власним життям. Як інтегральне особистісне утворення, психологічне благополуччя функціонує в динаміці і тому є мотиваційним параметром особистості, ступінь вираженості якого залежить від реалістичності, структурованості, цілісності (узгодженості минулого, теперішнього і майбутнього) системи ставлень людини до життєвої перспективи, що включає цілі, плани, цінності і прагнення.
В науковій літературі, поряд з поняттям психологічне благополуччя, досліджуються такі близькі за змістом конструкти як: психічне здоров’я, якість життя, щастя тощо. Загальним недоліком існуючих праць з даного питання є
відсутність системного дослідження зазначеного явища. Досить мало уваги приділяється аналізу та систематизації класичних підходів, не визначені психологічні механізми виникнення цього явища, не з’ясовані індивідуальні особливості психологічного благополуччя особистості. В той час дослідження даних проблем є надзвичайно актуальними для сучасної науки і практики у сьогоденні.