Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Пенітенціарна система України та її роль у розбудові правової і соціальної держави
(Пенітенціарна академія України, 2025)
До збірника матеріалів І Всеукраїнської заочної науково-практичноїконференції «Пенітенціарна система України та її роль у розбудові правової і соціальної держави» увійшли тези доповідей студентів, курсантів, молодих
учених, науково-педагогічних працівників, представників різних громадських та державних інституцій, які присвячені проблемам реформування кримінально-виконавчої системи України, актуальним питанням конституційного, цивільного, трудового, адміністративного, кримінального, кримінального процесуального, кримінально-виконавчого та інших галузей права, кримінології, криміналістики, а також психолого-педагогічним аспектам підготовки фахівців.
Для наукових, науково-педагогічних працівників, докторантів, здобувачів вищої освіти.
Викорінення катування під час чутливих з позицій прав в'язнів процедур роботи установ виконання покарань
(Пенітенціарна академія України, 2025) Галай А. О.; Гречанюк С. К.
Настанова є першим гайдлайном (керівництвом) для використання в діяльності нової категорії персоналу установ ДКВС України – старших інспекторів з дотримання прав засуджених та запобігання катуванням у виправних колоніях.
У роботі обґрунтовано концепцію в’язничної діяльності з повагою до прав людини та пояснено причини введення вищезгаданої посади.
Основна частина настанови характеризує функціонал інспектора з прав в’язнів виправної колонії та управлінські інструменти, які необхідні в його повсякденній діяльності.
Застосування Правил Нельсона Мандели під час чутливих з позицій прав в’язнів процедур діяльності ДКВС України : навчальний посібник
(Пенітенціарна академія України, 2025) Галай Андрій - редактор
Посібник є скороченою та адаптованою до діяльності в’язничної системи України версією «Керівництва з застосування Правил Нельсона Мандели: впровадження переглянутих мінімальних стандартних правил ООН поводження з в’язнями», яке було видано ОБСЄ у 2018 році та розширено авторами.
Більшість норм, які цитовані тут, тією чи іншою мірою закріплені в національному законодавстві України. Проте базування посібника саме на нормах міжнародних стандартів має логіку з причин цілісності та оновлення змісту вимог, тоді як українські норми-аналоги можуть не оновлюватися з моменту прийняття, часто не пояснюють причин тієї або іншої норми, а інколи викривлюють законодавство. Над посібником працювали представники Пенітенціарної академії України та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.Це видання підготовлено для використання в навчанні працівників ДКВС України.
Окремі проблеми адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення
(Пенітенціарна академія України, 2025) Рибалка Н. О.; Шестак Л. В.; Rybalka N.; Shestak L.
У статті проаналізовано проблеми адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення. Автори наголошують на необхідності перегляду норм глави 13-Б КУпАП з метою чіткого визначення елементів складів відповідних проступків, покарань за їх вчинення та вироблення єдиної судової практики застосування положень зазначеної глави.
Підкреслюється доцільність розроблення чітких критеріїв розмежування адміністративних і кримінально караних проявів військових адміністративних правопорушень.
The article examines the issues of legal regulation of administrative responsibility for military personnel in Ukraine, particularly the innovations introduced in Chapter 13-B of the Code of Ukraine on Administrative Offenses (CUAO). The relevance of the topic is determined by legislative changes in response to contemporary challenges, especially during russia's armed aggression against Ukraine. The authors analyze the problems arising in the process of holding military
personnel administratively liable, including the uncertainty of the subject in relation to the offenses, difficulties in qualifying actions, and the insufficient clarity of legislative norms.
The article identifies three groups of norms that regulate the administrative responsibility of military personnel, namely general principles, types of administrative offenses, and special provisions. The authors highlight issues related
to the application of the law. Specifically, descriptions of military offenses are found not only in Chapter 13-B of the Code of Ukraine on Administrative Offenses (CUAO), but also in other chapters of the Code. The issue of the subject composition of many offenses remains unresolved, as the status of reservists, individuals undergoing alternative service, and those serving in territorial defense units is undefined. There are also difficulties in qualifying the relevant offenses, given the inconsistency of the terms "special period" and "martial law." Furthermore, the majority of the types of administrative offenses specified in Chapter 13-B of the Code of Ukraine on Administrative Offenses (CUAO) can only be identified by leaders (commanders) of military units. This means that many of these offenses remain latent and do not lead to the imposition of any sanctions.
The authors conclude that the regulation of administrative responsibility for military offenses is improper, requiring urgent resolution to enhance discipline and the rule of law in the Armed Forces of Ukraine.
Адміністративно-правові форми та процедури громадського контролю у сфері діяльності органів судової влади
(Пенітенціарна академія України, 2025) Наливайко О. Ю.; Nalyvaiko O.
У статті здійснено комплексний аналіз адміністративно-правових форм і процедур громадського контролю у сфері діяльності органів судової влади.
Дослідження демонструє, що ефективність громадського контролю за діяльністю органів судової влади значною мірою залежить від чіткого нормативного регулювання форм та процедур участі, від ступеня їх адаптованості до сучасних умов, а також від рівня залученості різних соціальних акторів у реалізацію контрольної функції.
The article provides a comprehensive analysis of administrative-legal forms and procedures of public oversight in the activities of judicial authorities. It emphasizes that increasing openness, transparency, and accountability of the system
in modern conditions is driven not only by global democratization trends but also by current social and political challenges. The article highlights that public oversight is evolving from a purely formal mechanism into a full-fledged platform for interaction between society and the state. The author theoretically distinguishes between the concepts of "legal form" as the external expression of legally significant activity and "procedure" as the internal organizational logic that determines the algorithm for achieving a legal result.
Current trends in the development of institutional and non-institutional forms of oversight are revealed, including public councils, the introduction of advisory bodies, the implementation of electronic participation platforms, and systems for
analytical monitoring of judicial activity. Particular attention is paid to the development of mechanisms for open access to court hearings and decisions, the procedures for submitting appeals, complaints, and public participation in disciplinary proceedings against judges.
The legal framework for implementing public oversight is analyzed, ranging from constitutional provisions and special laws to by-laws of the State Judicial Administration of Ukraine. It is determined that the real effectiveness of oversight is ensured by a combination of regulated procedures, institutional support, and the use of information technologies.
In conclusion, the study demonstrates that the effectiveness of public oversight over the activities of judicial authorities largely depends on clear regulatory frameworks for participation forms and procedures, their adaptability to modern conditions, and the level of engagement of various social actors in the exercise of oversight functions.