Репозитарій Пенітенціарної академії України
Репозитарій Академії – це електронна база даних для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та репрезентування результатів наукових досліджень, праць, створених науковими, науково-педагогічними працівниками, здобувачами вищої освіти Пенітенціарної академії України та надійного відкритого доступу до матеріалів через мережу Інтернет.
Репозитарій є частиною загальної електронної колекції наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України.
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Psychological adaptation of prisoners of war: issues of legal framework and psychological support
(Пенітенціарна академія України, 2026) Sharapova Y.; Шарапова Ю. В.
The article examines the psychological adaptation of prisoners of war within international humanitarian law. Attention is given to the Third Geneva Convention, Nelson Mandela Rules, and the role of the International Committee of the Red
Cross. The study highlights how legal standards help preserve emotional balance and identity, and argues for an interdisciplinary approach combining legal and psychological support.
У статті проаналізовано психологічні механізми адаптації військовополонених у контексті міжнародно-правових норм, зокрема положень Третьої Женевської конвенції, Правил Нельсона Мандели та рекомендацій Міжнародного комітету Червоного Хреста. Окрему увагу приділено впливу правового регулювання на психічне благополуччя осіб у полоні, а також ключовим чинникам, що сприяють зниженню дезадаптації. Досліджено роль гуманітарних стандартів у збереженні внутрішньої стабільності, ідентичності та саморегуляції. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до підтримки військовополонених, який об’єднує психологічні та юридичні інструменти захисту особистості, адже умови утримання полонених регулюються нормами міжнародного гуманітарного права. Дослідження психологічних процесів у ситуації полону доцільно здійснювати на стику юридичної та психологічної наук.
У межах цього дослідження основними нормативними орієнтирами є положення Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (1949), Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (Правила Нельсона Мандели, ухвалені ООН), а також діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста. Женевська конвенція визначає обов’язки сторін збройного конфлікту щодо забезпечення гуманного поводження з полоненими, зокрема в частині умов утримання, надання медичної допомоги та забезпечення психологічної безпеки. Своєю чергою Правила Нельсона Мандели доповнюють ці положення, встановлюючи етичні стандарти у ставленні до осіб, позбавлених волі, з акцентом на підтримку психічного здоров’я, недопущення дегуманізації та необхідність індивідуального підходу до кожної особи.
Проблеми адміністративної відповідальності за мобінг (цькування) працівника (ст. 173-5 КУПАП) у системі державної кримінально-виконавчої служби України
(Пенітенціарна академія України, 2026) Шестак Л. В.; Shestak L.
У статті окреслено проблеми адміністративної відповідальності за мобінг. Автор пропонує закріпити поняття мобінгу та його вияву, визначити особливості відповідальності за мобінг у воєнізованих структурах, збільшити строки накладання адміністративних стягнень за це діяння з 3 до 6 місяців, передбачити застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
The article addresses the issue of administrative responsibility for mobbing (harassment) of employees. The relevance of the topic is due to the fact that mobbing has long become a reality in workplaces, violating employees' rights,
while the legislative regulation of this issue remains insufficient. This phenomenon is often justified by "production needs" or "difficult economic situations," complicating its legal qualification.
The article emphasizes the specifics of mobbing in the State Criminal Executive Service of Ukraine, where relationships among personnel are characterized by strict discipline and subordination. Mobbing in such a structure can "disguise" itself as ordinary work requirements, making it difficult to identify and hold individuals accountable for such actions.
The study analyzes the shortcomings of Article 173-5 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses. The author highlights the lack of a clear definition of mobbing and its forms; it also examines the issue of holding accountable those who are not citizens of Ukraine for mobbing, as well as the specifics of applying the provisions of this norm concerning military personnel.
The author proposes to define the concept of mobbing in Article 173-5 of the Code; expand the list of penalties to include punishments such as disqualification from holding certain positions; extend the time frame for imposing administrative penalties for mobbing from 3 to 6 months; create a "hotline" on the website of the State Labor Service for confidential reports of mobbing cases; and establish criteria for distinguishing between harassment and lawful disciplinary actions. The author emphasizes the importance of active legal protection for employees and the need for a comprehensive approach to addressing the issue of mobbing in Ukraine, which will require efforts from legislators, scholars, and practitioners.
Кримінальна субкультура як фонове явище в установах виконання покарань України
(Пенітенціарна академія України, 2026) Хайнацький Є. С.; Khainatskyi Yе.
У статті розглянута проблема кримінальної субкультури як фонового явища в установах виконання покарань. Зазначено, шо кримінальна субкультура серед засуджених – це неофіційна система норм, цінностей, правил
поведінки і традицій, яка існує з радянської доби в середовищі не тільки тих, хто відбуває покарання в місцях несвободи, а й серед тих, хто вже повернувся в суспільство. Доведено, що кримінальна субкультура часто суперечить національному законодавству та правилам внутрішнього розпорядку дня в установах виконання покарань ДКВС України.
The article notes that criminal subculture and its manifestations among convicted persons in penal institutions of the State Criminal-Executive Service of Ukraine (hereinafter — penal institutions of the SCES of Ukraine) are considered
by the author as a phenomenon that was formed among convicts as early as the Soviet period. What is particularly noteworthy is that it is not influenced by prohibitions imposed by the administration and staff. It represents a kind of way for convicts to adapt to extreme conditions, to ensure self-protection, and to establish a certain order where ordinary social norms are violated.
In general, in criminological science, domestic scholars consider criminal subculture in the penal institutions of the SCES of Ukraine as a special system of norms, rules of behavior, values, jargon, and traditions characteristic of convicts
serving sentences or existing within a criminal environment. This background phenomenon is formed within criminal groups and transmitted among their members from generation to generation. Criminal subculture affects not only the
style of communication between convicts and the staff of penal institutions, but also behavior during the serving of sentences, attitudes toward internal regulations, and the norms of criminal-executive legislation. Importantly, it also contributes to maintaining internal discipline and hierarchy within criminal circles.
The article demonstrates that criminal subculture as a background phenomenon often contradicts national legislation and the internal rules of penal institutions of the SCES of Ukraine. The determinants of manifestations of subculture among convicts in the penal institutions of the SCES of Ukraine are identified as follows: isolation from society for committing a criminal offense; hierarchy and the need for security and protection of rights and freedoms; and prolonged stay within a closed collective.
Нормативно-правове забезпечення кібербезпеки та штучного інтелекту в Україні: системність, виклики та євроінтеграційні орієнтири
(Пенітенціарна академія України, 2026) Покришень Д. А.; Pokryshen D.
Здійснено комплексний аналіз нормативно-правового забезпечення кібербезпеки та ШІ в Україні як взаємопов’язаних складових сучасної цифрової екосистеми держави. Досліджено систему нормативних документів, що регламентують захист інформаційного простору, критичної інфраструктури та використання інтелектуальних технологій. Визначено ключові проблеми фрагментарності правового регулювання, ризик-орієнтованого підходу та відповідальності за автономні системи ШІ.
The article provides a comprehensive analysis of the legal framework governing cybersecurity and artificial intelligence in Ukraine as interrelated components of the modern digital ecosystem of the state. The study examines legislative and subordinate regulatory acts that define the principles of information security, protection of critical infrastructure, and the development and use of artificial intelligence technologies. It is substantiated that cybersecurity legislation
functions as a functional continuation of information law, creating institutional and technical preconditions for the safe implementation of advanced digital solutions.
Special attention is paid to the multi-level structure of cybersecurity regulation, including strategic documents, laws, governmental regulations and technical standards aimed at ensuring cyber resilience and coordinated interagency interaction. The article highlights the growing role of risk-oriented approaches and alignment with international standards, in particular ISO/IEC norms and EU NIS/NIS2 directives.
The legal regulation of artificial intelligence in Ukraine is characterized as fragmented and transitional, largely based on strategic documents and sectoral legislation in the fields of data protection, intellectual property and cybersecurity.
The absence of a comprehensive AI law creates legal uncertainty regarding accountability, transparency and control over autonomous systems. The author concludes that the harmonisation of national legal regulation with European and international standards, the introduction of a risk-based model, and the establishment of clear mechanisms of legal responsibility are essential prerequisites for ensuring secure, ethical and lawful implementation of artificial intelligence technologies within a resilient cybersecurity environment.
Антидискримінаційна політика як складова міжнародних стандартів захисту прав людини: концептуальний вимір
(Пенітенціарна академія України, 2026) Пекарчук В. М.; Петровська Ю. М.; Попружна А. В.; Pekarchuk V.; Petrovska Y.; Popruzhna A.
У статті досліджено антидискримінаційну політику як складову міжнародних стандартів захисту прав людини в її концептуальному вимірі. Визначено, що сучасні міжнародні стандарти захисту прав людини формуються не лише як сукупність міжнародно-правових норм, закріплених у договорах і деклараціях, а як комплекс принципів і підходів, що виникають у взаємодії договірного та звичаєвого міжнародного права, практики міжнародних судових і квазісудових органів, а також доктринальних інтерпретацій.
The anti-discrimination policy as a vital component of international human rights standards within its conceptual dimension is explored in the article. It is determined that contemporary international human rights standards are formed not
merely as a set of international legal norms enshrined in treaties and declarations, but as a complex of principles, approaches, and requirements arising from the interaction of treaty and customary international law, the practice of international judicial and quasi-judicial institutions, and doctrinal interpretations. Emphasis is placed on the fact that the principles of equality and non-discrimination perform a system-forming function within this framework, defining the limits of state discretion and the criteria for permissible interference in the of human rights implementation field.
It is substantiated that anti-discrimination policy should be viewed not as a collection of isolated prohibitions or declarative provisions, but as a holistic conceptual construct that integrates normative, institutional, and procedural dimensions. It is demonstrated that the evolution of international standards indicates a transition from a formal and legal understanding of equality to a substantive one, oriented toward eliminating factual inequality, structural barriers,
and the vulnerability of specific social groups. In this context, anti-discrimination policy emerges as a tool for implementing the positive obligations of the state, which go beyond the simple duty to refrain from discriminatory actions.
The study reveals that the conceptual dimension of anti-discrimination policy is manifested in the dynamic determination of protected characteristics, the formation of effective mechanisms for preventing and eliminating both direct and indirect discrimination, and the creation of institutional guarantees for access to justice.