Дослідження взаємозв’язку конфліктності та емпатії майбутніх фахівців ДКВС України

Abstract

Конфлікт – це невід’ємна складова комунікативного процесу, як міжособистісного, так і професійного, він може бути і конструктивним, і деструктивним. Це залежить від багатьох чинників, насамперед від рівня конфліктності та емпатії його учасників. Актуальність представленої наукової проблеми зумовлена важливістю ролі емпатії в розв’язанні професійних конфліктів і зменшенні конфліктності їх учасників, а також особливостями професійної підготовки працівників кримінально-виконавчої служби. Метою статті є огляд теоретичних та емпіричних результатів дослідження взаємозв’язку конфліктності та емпатії у структурі особистості курсантів – майбутніх працівників Державної кримінально-виконавчої служби України. Результати. Визначено, що емпатія – це системне утворення, яке містить когнітивний, емоційний та конативний компоненти. Повний емпатійний процес охоплює три етапи: співпереживання, співчуття і сприяння. Конфліктність особистості – це властивість, що характеризується певною психічною активністю людини, певними емоціями, думками, мисленням, намірами, установками тощо, які спонукають особистість до конфліктної поведінки. Виявлено зворотні кореляційні зв’язки між конфліктністю особистості та загальним показником здатності до емпатії; між конфліктністю та показниками спрямованості емпатії; показниками каналів емпатії, установками, що сприяють емпатії, ідентифікацією (важливим механізмом емпатії), показником проникаючої здатності емпатії. Також виявлено зворотний кореляційний зв’язок між конфліктністю та емоційною і предикативною емпатією. Зроблено висновок про те, що для подолання конфліктності особистості курсантів необхідною є розробка спеціальних психологічних технологій розвитку емпатії, мета яких – підвищення рівня майбутньої професійної комунікації та ефективності. Це і буде напрямком наших подальших наукових напрацювань. Conflicts are an integral part of communications, both interpersonal and professional, it can be both constructive and destructive. It depends on many factors, primarily on the participants’ proneness to conflict and empathy. The presented scientific problem is important because empathy is important for resolving of professional conflicts and reducing their participants’ proneness to conflict, and because of еру peculiarities of penitentiary service employees’ professional training. The article purpose is to present the theoretical and empirical study on links between proneness to conflict and empathy in the personality structure of military student - future penitentiary service employees. Empathy is a systemic formation that includes cognitive, emotional and conative components, and the full empathic process includes three stages: empathy, compassion and assistance. Proneness to conflict is an individual’s property characterized by a certain mental activity, certain emotions, thoughts, intentions, attitudes, etc., motivating the individual’s conflict behaviour. There were inverse correlations between the respondents’ proneness to conflict and their general ability to empathize; between their proneness to conflict and indicators of empathy and empathy channels, attitudes promoting empathy, identification (as an important empathy mechanism) and the penetrating force of empathy. An inverse correlation was also determined for proneness to conflict and emotional and predicative empathy. We have concluded that special psychological technologies for empathy development should be developed to overcome military student-future penitentiary service employees’ proneness to conflict with the purpose to increase the effectiveness of their professional communications and work efficiency. This will be the direction of our further research projects.