Неостоїцизм як напрямок європейської філософської культури ранньомодерного періоду

Abstract

У статті зроблено огляд виникнення та розвитку неостоїцизму як філософської течії XVI–XVII століть. Розглянуто основний зміст ідейного наповнення творчості представників цього напрямку. Основним змістом філософії неостоїцизму був синтез християнського віровчення й моральної доктрини з ідейною спадщиною античних стоїків. У центрі філософської доктрини неостоїцизму стоїть образ християнського мудреця, що стійко протистоїть земним спокусам та ударам фортуни. Проаналізовано вплив неостоїцизму на сучасну йому філософську культуру та подальший розвиток філософських учень європейської традиції. Зроблено висновок про морально-етичну та практичну спрямованість філософської спадщини неостоїцизму.

The article reviews the emergence and development of neostoicism as a philosophical movement of the 16th–17th centuries. The main content of the ideological content of the creativity of representatives of this direction is considered. The main content of the philosophy of Neo-Stoicism was the synthesis of the Christian creed and moral doctrine with the ideological heritage of the ancient Stoics. In the center of the philosophical doctrine of Neostoicism is the image of a Christian sage who steadfastly resists earthly temptations and blows of fortune. The impact of Neo-Stoicism on contemporary philosophical culture and the further development of philosophical teachings of the European tradition are analyzed. A conclusion is made about the moral and practical orientation of the philosophical heritage of Neo-Stoicism.