Прокуратура як суб'єкт запобігання домашній злочинності в Україні

Abstract

У дисертаційному дослідженні надано кримінологічну характеристику домашньої злочинності з визначенням ролі прокуратури в механізмі запобігання цьому суспільно небезпечному явищу. У дисертації обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема вперше: обґрунтовано статус прокуратури як суб’єкта запобігання домашній злочинності в Україні шляхом аналізу координаційної діяльності та формулювання системи заходів (загальносоціальні та спеціально-кримінологічні) запобігання кримінальним правопорушенням у домашній сфері. Так, під координаційною діяльністю прокуратури як суб’єкта запобігання домашній злочинності необхідно розуміти діяльність, що спрямована на узгодження заходів запобігання вчиненню кривдником в сім’ї кримінального правопорушення, надання всебічної допомоги жертві такої злочинності, а також притягнення до кримінальної відповідальності кривдника (кривдниці). Як показали результати дослідження, для успішного здійснення прокуратурою координаційної діяльності та реалізації принципів такої діяльності важливе значення мають правильно визначені при цьому її основні напрями. До таких напрямів віднесено: 1) спільний аналіз стану домашньої злочинності; 2) вивчення практики вчинення кривдником (кривдницею) кримінальних правопорушень у домашній сфері; 3) виконання заходів у межах запобігання окремим видам кримінальних правопорушень у домашній сфері, передбачених чинним законодавством; 4) розроблення пропозицій щодо вдосконалення координаційної роботи прокуратури з іншими суб’єктами запобігання домашній злочинності. Запропоновано домашню злочинність розглядати як самостійний об’єкт кримінологічного дослідження із таких методологічних позицій: 1) кримінальне правопорушення, вчинене в домашній сфері, охоплює умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного, економічного або сексуального насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою кривдник (кривдниця) перебуває (перебував) у шлюбних відносинах (державних або цивільних) і в результаті яких настало погіршення сімейно-побутових відносин; 2) домашню злочинність можна розглядати як сукупність суспільно небезпечних діянь, що передбачають фізичні, словесні, моральні та економічні образи й примус для залякування і отримання влади одних членів сім’ї над іншими; 3) домашня злочинність містить у собі характеристику п’яти основних видів кримінальних правопорушень, які вчиняються особою-кривдником у домашній сфері, а саме: домашнє насильство (ст. 126-1 Кримінального кодексу України), незаконне проведення аборту або стерилізації (ст. 134 Кримінального кодексу України), примушування до шлюбу (ст. 151-2 Кримінального кодексу України), зґвалтування (ст. 152 Кримінального кодексу України), сексуальне насильство (ст. 153 Кримінального кодексу України). З’ясовано кримінологічний портрет особи, яка вчиняє кримінальне правопорушення в домашній сфері, сукупність ознак (соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та морально-психологічних) якого впливає на формування індивідуально-профілактичного запобігання серед зазначеної категорії суб’єктів. Зокрема, це особа чоловічої статі (86,4 %), громадянин України (74 %), віком від 28 до 50 років (63 %); з низькими рівнем освіти та культури (39,6 %), одружений (68 %), який перебуває в сімейних відносинах із потерпілим, не зайнятий суспільно корисною працею (тимчасово непрацюючий – 51,9 %, або безробітний – 16,7 %), його ціннісні орієнтації та правосвідомість спрямовані на споживацький спосіб життя, із середнім інтелектом, схильний до вчинення кримінально-протиправних дій у стані домашнього конфлікту на ґрунті ревнощів (29,8 %), або з мотивів помсти (16,4 %), прагнення до задоволення сексуальних потреб (15,2 %), самоствердження (3,2 %) й реалізації агресивних стереотипів (13 %), під дією алкогольних (61 %), наркотичних чи психотропних (15 %) речовин, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, моральності, статевої свободи чи недоторканості (43 %); наведено кримінологічну типологізацію осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення, що утворюють домашню злочинність, шляхом виділення за ступенем стійкості агресивно-насильницького спрямування 4 їх основних типів: 1) легковажний; 2) проміжний; 3) агресивний; 4) злісний. Також удосконалено: теоретико-методологічні засади кримінологічної науки шляхом формулювання авторської дефініції «методологія дослідження домашньої злочинності» – це система наукового пізнання про причини та умови вчинення кримінального правопорушення у домашній сфері шляхом застосування загальнонаукових, спеціально-наукових та індивідуально-профілактичних методів, які можуть забезпечити повноту об’єктивного кримінологічного аналізу досліджуваного предмета; кримінологічне вчення про детермінацію різних видів злочинності. У цьому контексті: по-перше, сформульовано визначення поняття «причини та умови вчинення кримінальних правопорушень у домашній сфері» – це негативні соціальноекономічні явища і процеси, що мають різне детермінуюче значення, у тому числі й казуальне, які у своїй сукупності і взаємодії створюють, сприяють, видозмінюють та обумовлюють існування й прояви домашньої злочинності. По-друге, запропоновано причинний комплекс домашньої злочинності розглядати з позицій досить широкого кола детермінантів як за власним походженням, так і за механізмом впливу на злочинність. Для цього наведено кримінологічний аналіз системи детермінантів домашньої злочинності, до якої віднесено такі, як: соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські, політичні протиріччя, інтенсивні процеси міграції, урбанізації тощо. Окрім того, дістали подальшого розвитку: доктринальні засади порівняльної (компаративної) кримінології шляхом вивчення зарубіжного досвіду запобігання домашній злочинності, на підставі якого обґрунтовано необхідність розроблення ефективного правового механізму захисту прав жертв домашньої злочинності в Україні, створення центрів допомоги жертвам домашньої злочинності у кожній територіальній громаді тощо; вчення про особу злочинця у кримінології, на основі чого сформульовано визначення поняття «особа, яка вчиняє кримінальні правопорушення в домашній сфері» – це сукупність її соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та морально-психологічних ознак і властивостей, що виявляються у злочинній поведінці, детермінованій агресією до сімейного оточення; результати кримінологічних досліджень у сфері сімейно-побутових відносин (кримінофамілістика), використання яких у поєднанні із власним емпіричним матеріалом і практичним досвідом дало підстави з’ясувати типову кримінологічну характеристику сім’ї, в якій частіше за все детермінує домашня злочинність, – це неблагополучна сім’я, в якій батьки або один із них є безробітним, у якій пропагує культ сили, систематичне вживання (зловживання) алкогольними напоями, психоактивними речовинами або наркотичними засобами, члени сім’ї притягалися до кримінальної відповідальності (засуджувалися, відбували покарання) або ведуть маргінальний спосіб життя, обертаючись у відповідному соціальному оточенні. За глибиною антисуспільної спрямованості таких осіб слід віднести до ситуаційно-нестійких осіб насильницького типу, що характеризуються зневажливим ставленням до сім’ї й загальноприйнятим у суспільстві правилам поведінки; теоретичні основи кримінальної віктимології, зокрема за результатами проведеного дослідження на основі такого критерію, як характер прояву та інтенсивність впливу віктимної поведінки на прийняття злочинного рішення, виділено такі види поведінки жертв домашньої злочинності: агресивно-викликаюча (30 %), аморально-провокуюча (30 %), нейтральна (15 %), надокучливо-дошкульна (25 %). Ґрунтуючись на типових моделях поведінки потерпілих виокремлено п’ять основних типів жертв домашньої злочинності, серед яких: 1) агресивні жертви; 2) активні жертви; 3) ініціативні жертви; 4) пасивні жертви; 5) некритичні жертви.

In the dissertation research the author gives a criminological characteristic of domestic criminality and defines the role of a prosecutor’s office in preventing this socially dangerous phenomenon. In the dissertation the author substantiates a number of new conceptual statements, conclusions and recommendations that are of great theoretical and practical importance. Specifically, for the first time the grounds of a prosecutor’s office status as a subject of domestic criminality prevention in Ukraine are given by analyzing coordinating activities and formulating systems of measures (general social and special criminological) to prevent domestic criminal offences. Thus, coordinating activity of a prosecutor’s office as a subject of domestic criminality prevention is to be considered as the activity that is aimed at an action plan to prevent a criminal offence in a family, to provide all-round assistance to a criminality victim and to make an offender criminally liable. The research proves that correctly determined main guidelines are of great importance for successful coordinating activities of a prosecutor’s office and for implementation of the activity principles. The following guidelines are: 1) combined analysis of domestic criminality; 2) studying the practice of domestic criminal offences; 3) taking preventive measures against domestic criminal offences provided by valid legislation; 4) working out proposals to improve coordinating work of a prosecutor’s office with other subjects of domestic criminality prevention. The author suggests that domestic criminality should be considered as a separate object for criminological research from the following methodological positions: 1) domestic criminal offence includes committing systematically premeditated physical, psychological, economic or sexual violence as to a husband or a wife, an ex-husband or an ex-wife or to another person to whom an offender is married (state or civil marriage) and as a result, their family relationship has worsened, 2) domestic criminality can be considered as a combination of socially dangerous acts that foresee physical, language, moral and economic insults and coercion for intimidation and taking the lead in a family; 3) domestic criminality has five main types of domestic criminal offences, namely: domestic violence (Art. 1261 of the Criminal Code of Ukraine), illegal abortion or sterilization (Art. 134 of the Criminal Code of Ukraine), coercion to marriage (Art. 151-2 of the Criminal Code of Ukraine), rape (Art. 152 of the Criminal Code of Ukraine), sexual violence (Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine). The author gives a criminological portrait of a person who commits a domestіc criminal offence, the combination of its features (social and demographic, social and role-play, criminal and legal, moral and psychological) influences the formation of individual and preventive measures among the above mentioned category of subjects. Specifically, it is a male (86,4 %), a citizen of Ukraine (74 %) aged between 28 and 50 (63 %); with low level of education and culture (39,6 %), married to a victim (68 %), not involved in socially useful work (temporarily unemployed – 51,9 % or unemployed – 16,7 %), his value orientations and legal awareness are aimed at the medium IQ and is violently inclined to criminal domestic acts on the basis of jealousy (29,8 %) or seeking revenge (16,4 %) eager to satisfy sexual needs (15,2 %), to self-affirmation (3,2 %) and to exercise aggressive stereotypes (13 %) under the influence of alcohol (61 %), drugs or psychotropic substances (15 %), being sentenced before for committing criminal offences against property, moral values, sexual freedom or privacy (43 %). The author gives criminological types of people who commit criminal offences which lead to domestic criminality and defines their four main types: 1) thoughtless; 2) intermediate; 3) aggressive; 4) vicious. The author also improves theoretical and methodological principles of the criminological science formulating the definition of «a domestic criminality research methodology», it is the system of scientific cognition of the reasons and conditions of a domestic criminal offence using general scientific, special scientific and individual preventive methods that can provide complete objective criminological analysis of the research subject; criminological science on the determination of various types of crime. In this regard, firstly, the author gives the definition of the concept «reasons and conditions of domestic criminal offences» – these are negative social and economic phenomena and processes that have different deterministic meaning including casual in total and in the interaction create, facilitate, change and lead to domestic criminality. Secondly, the author suggests considering a causal complex of domestic criminality taking into account a rather wide number of determinants due to personal background as well as to the impact on criminality. The author gives the criminological analysis of the domestic criminality determinants system and classifies the following: social and economic, legal, institutional-administrative, political contradictions, intensive processes of migration, urbanization and etc. Besides, the author further develops doctrinal principles of the comparative criminology studying the foreign experience of domestic criminality prevention and on this basis the author substantiates the need to create an effective legal mechanism of defense of domestic criminality victims’ rights in Ukraine, to set up the assistance centers for domestic criminality victims in every community etc. The author develops the science on a criminal personality in criminology and on this basis the author gives the definition of the concept «a person who commits domestic criminal offences», it is a combination of social and demographic, social and role-play, criminal and legal, moral and psychological features and characteristics that are found in the criminal behavior, determined by aggression in a family; the result of the criminological research in the sphere of family relationship in combination with the own empirical material and practical experience have given the author the grounds to figure out a typical criminological characteristic of a family where domestic criminality is dominant, that is a disadvantaged family in which parents or one of them are unemployed and in which there is a cult of violence, systematic abuse of alcohol, psychoactive substances and drugs, in which family members have been sentenced and served their terms or lead a marginal lifestyle and live in certain social environment. According to antisocial orientation such people should be considered as unstable and situational violence type and are characterized by their pejorative attitude to a family as well as to common behavior rules in the society; theoretical principles of criminal victimology, in particular, according to the research results based on such factor as the nature of manifestation and effect of intensity of victim behavior on a criminal decision the author defines the following types of domestic criminality victims’ behavior: aggressive and challenging (30 %), immoral and provoking (30 %), neutral (15 %), annoying and abusive (25 %). Based on the typical models of victims’ behavior the author highlights five main types of domestic criminality victims, such as: 1) aggressive victims; 2) active victims; 3) initiative victims; 4) passive victims; 5) non-critical victims.