Психологічні засоби подолання агресивної поведінки персоналу ДКВС України під час війни

Abstract

Агресія як форма поведінки, що виражається через прагнення завдати фізичної або психологічної шкоди, є складним явищем, яке часто має корені в глибоких психологічних і соціальних факторах. Дослідження причин агресивних дій серед персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС) виявило низку факторів, що сприяють виникненню таких реакцій. Одним із важливих тригерів є незадоволення собою, що нерідко призводить до самоагресії. Люди, які невдоволені своїм життям або досягненнями, часто проявляють агресію як до себе, так і до інших. Страх і невпевненість також відіграють важливу роль. Працівники, які перебувають під високим рівнем стресу або відчувають загрозу своєму статусу, можуть проявляти агресію як засіб самозахисту або для підтвердження своєї позиції. Схожим чином діє почуття провини, яке, якщо не вирішувати своєчасно, може переходити в агресивні дії. Важливими факторами також є фізичне нездужання та вплив алкоголю або наркотиків. Погане самопочуття або хронічна втома суттєво знижують здатність контролювати емоції, що може виливатися в агресивну поведінку. Крім того, негативний досвід чи токсичні методи виховання можуть закладати агресивні моделі поведінки, які проявляються у професійній діяльності. Аналіз існуючих досліджень показує, що агресивність серед персоналу правоохоронних органів має системний характер. Дані підтверджують високий рівень стресу та психічного навантаження, з якими стикаються працівники ДКВС. Огляд досліджень демонструє, що стрес у таких професійних групах часто виступає каталізатором агресивних реакцій. Емпіричні дослідження свідчать про те, що фізичні та вербальні прояви агресії є частими серед працівників ДКВС. Це підтверджує необхідність системного підходу до управління стресом і агресією в таких структурах. Методологія дослідження агресивної поведінки включала кілька етапів. Спочатку було обрано психологічні методики для оцінки рівня агресії, такі як тест агресивності А. Басса і А. Даркі, тест агресії Л.Г. Почебут та методика К. Томаса. Ці інструменти дозволили всебічно оцінити агресивні схильності працівників. Дослідження охопило 60 працівників ДКВС України, що дало змогу отримати детальну картину рівня агресії у цій професійній групі. Аналіз даних проводився із застосуванням кількісних і якісних методів, що забезпечило точність і глибину результатів. Результати показали, що серед працівників ДКВС спостерігається високий рівень агресивності, який проявляється як у фізичній, так і у вербальній формі. Найпоширенішими є вербальні конфлікти та образи, що вказує на високий рівень стресу. Також було встановлено, що методи контролю агресії, такі як психологічне консультування, техніки релаксації та стрес-менеджменту, мають значний потенціал для зниження агресивних проявів. Результати підкреслюють важливість інтеграції таких методів у повсякденну роботу з персоналом. На основі дослідження було розроблено рекомендації щодо управління агресією серед персоналу ДКВС. Зокрема, рекомендується регулярно використовувати техніки релаксації, такі як дихальні вправи та когнітивні методи, для зниження рівня стресу й агресії. Крім того, важливо впроваджувати програми психологічної підтримки та консультування, що допоможуть вирішувати внутрішні конфлікти на ранніх етапах. Також необхідні тренінги з управління стресом і конфліктами для підвищення ефективності роботи з емоційними навантаженнями. Загалом, успішне управління агресією потребує системного підходу, що охоплює як індивідуальні, так і організаційні заходи. Лише за таких умов можна досягти суттєвих поліпшень у роботі з агресією та забезпечити здорове робоче середовище в ДКВС України.