Особливості розвитку інформальної освіти в Україні

Abstract

На сьогодні проблема інформальної освіти є актуальною, оскільки офіційно зазначене поняття було введено в обіг Законом України «Про освіту» від 05. 09. 2017 № 2145- VIII та у зв’язку з цим певний час інформальна освіта та інформальне навчання некоректно трактувались і, відповідно, не завжди вчасно та влучно застосовувались. Питанню інформальної освіти присвятили свої роботи І. Жукевич, В. Ісаєнко, Л. Ніколенко, Н. Павлик, Р. Преснер, О. Самойленко, Л. Сігаєва, С. Яблокова та багато інших дослідників. Термін «інформальна освіта» походить від англійського словосполучення «informal education» та є формою освіти, що є цілеспрямованою або ретельно спланованою, але не інституціоналізованою. Інформальна освіта є найінноваційнішою та повсякденною одночасно. Вона охоплює побутове, дозвіллєве навчання та самоосвіту. Пріоритетними тенденціями інформальної освіти є саморозвиток та самореалізація учасників цього процесу, а також неусвідомлене отримання знань. Було визначено принципи інформальної освіти. Серед них: принцип добровільності, особистісного орієнтування, системності, суспільної спрямованості, ініціативності та самодіяльності. До основних тенденцій нами віднесено неорганізованість, високу мотивацію студентів, спонтанність, відсутність чіткого плану, тиску навчання, визначеного часу, можливість кожного бути вчителем. Інформальна освіта реалізується за рахунок власної активності в навколишньому культурно-освітньому середовищі. При цьому людина перетворює освітні потенціали суспільства в дієві чинники свого розвитку. Така освіта може здійснюватися шляхом цілеспрямованого спілкування, читання, перегляду телепередач, відвідування установ культури, подорожей тощо. Цей тип освіти можна розглядати як одну з її підсистем, яка є близькою до самонавчання та спрямованою на створення потрібних здобувачу ресурсів. Актуальність теми полягає в недостатній теоретичній розробленості та неточному розумінні сутності інформальної освіти. The problem of informal education is currently relevant, as the concept was officially introduced by the Law of Ukraine «On Education» of 05.09.2017 № 2145-VIII and in this regard, for some time informal education and informal learning were incorrectly interpreted and, accordingly, were not always applied in time and accurately. Such scientists as I. Zhukevych, V. Isaenko, L. Nikolenko, N. Pavlyk, R. Presner, O. Samoilenko, L. Sigaeva, S. Yablokova and others devoted their works to the issue of informal education. The term «informal education» comes from English and means such form of education that is purposeful and carefully planned, but not institutionalized. Informal education is the most innovative and everyday simultaneously. It covers home, leisure and self-education. Priority trends of informal education are selfdevelopment and self-realization of participants in this process, as well as unconscious acquisition of knowledge. The principles of informal education have been defined. Among them: the principle of voluntariness, personal orientation, systematization, social orientation, and initiative and amateurs activities. The main trends we have defined are disorganization, high motivation of students, spontaneity, lack of a clear plan, the pressure of learning and a certain time; the ability of everyone to be a teacher. Informal education is put into practice due to its own activity in cultural and educational environment. And a person transfers social educational potential into effectual factors of his development. Such education can implement through goal-seeking communication, reading, aching TV programs, attending cultural places of interest, travelling, etc. This type of education can be analyzed as one of its minisystem that is close to self education and is aimed at creating necessary resources for a candidate. The importance of this issue is insufficient development and inaccurate understanding of informal education.