Правові аспекти укладення правочинів із земельними ділянками

Abstract

У статті досліджуються особливості укладення правочинів щодо земельних ділянок у контексті сучасного розвитку земельних і цивільних правовідносин в Україні. Актуальність теми зумовлена підвищенням ролі земельних ресурсів у цивільному обороті, скасуванням мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та відкриттям ринку земель, а також зростанням кількості судових спорів, пов’язаних із порушенням встановленого законом порядку відчуження земельних ділянок. Обґрунтовується, що однією з ключових особливостей правочинів із земельними ділянками є спеціальний порядок їх укладення, який передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення більшості таких правочинів та подальшу державну реєстрацію речових прав.У роботі проаналізовано правову природу правочинів щодо земельних ділянок, визначено співвідношення норм цивільного та земельного законодавства, а також розкрито значення нотаріального контролю як превентивного механізму захисту прав учасників земельного обороту. Окрему увагу приділено аналізу судової практики Верховного Суду, у якій сформульовано підходи до оцінки правових наслідків укладення правочинів з порушенням вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації.В статті звертається увага на відмінності у порядку укладення правочинів щодо земельних ділянок різних категорій, зокрема земель сільськогосподарського призначення, для яких законодавством встановлено особливий порядок обігу та додаткові обмеження. Зроблено висновок, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не є взаємозамінними процедурами, а становлять взаємопов’язані елементи єдиного правового механізму виникнення та переходу речових прав на земельні ділянки. The article examines the specific features of concluding transactions involving land plots in the context of the modern development of land and civil legal relations in Ukraine. The relevance of the topic is determined by the increasing role of land resources in civil turnover, the abolition of the moratorium on the sale of agricultural land and the opening of the land market, as well as the growing number of court disputes related to violations of the statutory procedure for the alienation of land plots. It is substantiated that one of the key characteristics of transactions involving land plots is the special procedure for their conclusion, which provides for mandatory notarization of most such transactions and subsequent state registration of real rights.The paper analyzes the legal nature of transactions involving land plots, determines the correlation between the norms of civil and land legislation, and reveals the significance of notarial control as a preventive mechanism for protecting the rights of participants in land turnover. Particular attention is paid to the analysis of the case law of the Supreme Court, which has formulated approaches to assessing the legal consequences of concluding transactions in violation of the requirements for notarization and state registration.The article emphasizes the differences in the procedure for concluding transactions involving land plots of various categories, in particular agricultural land, for which legislation establishes a special circulation regime and additional restrictions. It is concluded that notarization and state registration are not interchangeable procedures but constitute interrelated elements of a single legal mechanism for the emergence and transfer of real rights to land plots.