Psychological adaptation of prisoners of war: issues of legal framework and psychological support

Abstract

The article examines the psychological adaptation of prisoners of war within international humanitarian law. Attention is given to the Third Geneva Convention, Nelson Mandela Rules, and the role of the International Committee of the Red Cross. The study highlights how legal standards help preserve emotional balance and identity, and argues for an interdisciplinary approach combining legal and psychological support. У статті проаналізовано психологічні механізми адаптації військовополонених у контексті міжнародно-правових норм, зокрема положень Третьої Женевської конвенції, Правил Нельсона Мандели та рекомендацій Міжнародного комітету Червоного Хреста. Окрему увагу приділено впливу правового регулювання на психічне благополуччя осіб у полоні, а також ключовим чинникам, що сприяють зниженню дезадаптації. Досліджено роль гуманітарних стандартів у збереженні внутрішньої стабільності, ідентичності та саморегуляції. Зроблено висновок про необхідність міждисциплінарного підходу до підтримки військовополонених, який об’єднує психологічні та юридичні інструменти захисту особистості, адже умови утримання полонених регулюються нормами міжнародного гуманітарного права. Дослідження психологічних процесів у ситуації полону доцільно здійснювати на стику юридичної та психологічної наук. У межах цього дослідження основними нормативними орієнтирами є положення Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими (1949), Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (Правила Нельсона Мандели, ухвалені ООН), а також діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста. Женевська конвенція визначає обов’язки сторін збройного конфлікту щодо забезпечення гуманного поводження з полоненими, зокрема в частині умов утримання, надання медичної допомоги та забезпечення психологічної безпеки. Своєю чергою Правила Нельсона Мандели доповнюють ці положення, встановлюючи етичні стандарти у ставленні до осіб, позбавлених волі, з акцентом на підтримку психічного здоров’я, недопущення дегуманізації та необхідність індивідуального підходу до кожної особи.