Самовільне залишення військової частини: питання кваліфікації, притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї

Abstract

У статті проведено кримінально-правовий аналіз одного з найпоширеніших в умовах воєнного стану в Україні правопорушень – самовільного залишення військової частини (далі – СЗЧ). Досліджено правовий зміст СЗЧ, його місце серед правопорушень, пов’язаних із порушенням порядку виконання військових обов’язків, та проведено порівняння норм Кримінального кодексу (далі – КК) України і Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) для розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності. Особлива увага приділена характеристиці елементів складу СЗЧ за ст. 407 КК України: суб’єкта, об’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторін, а також визначенню початкового моменту СЗЧ як триваючого правопорушення для правильного обчислення строків і призначення покарання. Розглянуто правозастосовну практику, статистичні дані, наукові підходи до часових меж СЗЧ, а також зміни законодавства в умовах воєнного стану, зокрема можливість звільнення від покарання за добровільне повернення до служби. У висновку підкреслено потребу вдосконалення законодавства для забезпечення єдності правозастосування, пропорційності відповідальності, мінімізації корупційних ризиків та балансу між захистом прав військовослужбовців і посиленням дисципліни під час збройного конфлікту. The article provides a criminal-law analysis of one of the most common offenses during martial law in Ukraine – unauthorized leaving of a military unit (hereinafter – AWOL). It examines the legal nature of AWOL, its place among offenses related to violations of military duties, and compares the provisions of the Criminal Code of Ukraine (hereinafter – CCU) and the Code of Ukraine on Administrative Offenses (hereinafter – CUAO) to distinguish between criminal and administrative liability. Special attention is given to the elements of the AWOL offense under Article 407 CCU: the subject, object, objective and subjective sides, as well as determining the starting point of AWOL as a continuing offense for proper calculation of terms and sentencing. The study also considers law enforcement practice, statistical data, scientific approaches to the temporal limits of AWOL, and legislative changes under martial law, including the possibility of exemption from punishment upon voluntary return to service. The conclusion emphasizes the need to improve legislation to ensure consistency in law enforcement, proportionality of liability, minimization of corruption risks, and a balance between protecting the rights of servicemembers and strengthening discipline during armed conflict.