Особливості прояву тривожності у студентсько-курсантської молоді в умовах невизначеності

Abstract

Магістерська робота присвячена вивченню ситуативної та особитісної тривожності студентів і курсантів в умовах соціальної, політичної та економічної невизначеності. Актуальність дослідження набуває особливої значущості насамперед тому, що сьогодні в умовах військових дій молоді люди стикаються з проблемою непередбачуваності власних життєвих та кар’єрних перспектив. Це підсилює відчуття тривоги і вразливості перед майбутнім. Курсанти, що готуються до роботи в екстремальних умовах (особливо в силових структурах або пенітенціарних службах), відчувають додатковий психологічний тиск. Аналіз рівнів тривожності молодих людей та розуміння підходів до управління нею дозволить більш ефективно підготувати студентсько-курсантську молодь до виконання відповідальних функцій у майбутньому. Мета роботи – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості проявів тривожності у студентів і курсантів в умовах невизначеності сьогодення. В процесі реалізації поставлених мети та завдань виявлено, що у досліджуваних переважає середній рівень тривожності, проте курсанти демонструють нижчий рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності у порівнянні зі студентами. В цілому, студентсько-курсантська молодь має достатній рівень толерантності до невизначеності й лише незначна кількість з них проявляє інтолерантність та пасує перед складними життєвими ситуаціями. На підставі кластерного аналізу виділено та описано три психологічні портрети студентів та курсантів: «вразливі», «помірно тривожні» та «стабільні», кожен з яких відповідає рівню тривожності досліджуваних. Це відкриває можливості прогнозування й розробки профілактичних заходів та різнопланових психологічних рекомендацій щодо зменщення тривожності. Наукова новизна роботи полягає в наступному: поглибленно увлення про

чинники прояву тривожності студентсько-курсантської молоді в умовах сьогодення та про невизначенність як один із вагомих факторів тривожності; розкрито особливості взаємозв’язку між компонентами й рівнями прояву тривожності та толерантністю до невизначеності; узагальнено напрацювання психологів щодо методів зниження тривожності в умовах невизначеності. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості практичного використанні розроблених рекомендацій в аспекті самодопомоги щодо зниження тривожності. Матеріали можуть бути використані під час наукових досліджень у континуумі даної проблеми; для створення програм психологічної підтримки, тренінгів стресо- та життєстійкості, а також у процесі професійної підготовки психологів.