Антидискримінаційна політика як складова міжнародних стандартів захисту прав людини: концептуальний вимір

Abstract

У статті досліджено антидискримінаційну політику як складову міжнародних стандартів захисту прав людини в її концептуальному вимірі. Визначено, що сучасні міжнародні стандарти захисту прав людини формуються не лише як сукупність міжнародно-правових норм, закріплених у договорах і деклараціях, а як комплекс принципів і підходів, що виникають у взаємодії договірного та звичаєвого міжнародного права, практики міжнародних судових і квазісудових органів, а також доктринальних інтерпретацій. The anti-discrimination policy as a vital component of international human rights standards within its conceptual dimension is explored in the article. It is determined that contemporary international human rights standards are formed not merely as a set of international legal norms enshrined in treaties and declarations, but as a complex of principles, approaches, and requirements arising from the interaction of treaty and customary international law, the practice of international judicial and quasi-judicial institutions, and doctrinal interpretations. Emphasis is placed on the fact that the principles of equality and non-discrimination perform a system-forming function within this framework, defining the limits of state discretion and the criteria for permissible interference in the of human rights implementation field. It is substantiated that anti-discrimination policy should be viewed not as a collection of isolated prohibitions or declarative provisions, but as a holistic conceptual construct that integrates normative, institutional, and procedural dimensions. It is demonstrated that the evolution of international standards indicates a transition from a formal and legal understanding of equality to a substantive one, oriented toward eliminating factual inequality, structural barriers, and the vulnerability of specific social groups. In this context, anti-discrimination policy emerges as a tool for implementing the positive obligations of the state, which go beyond the simple duty to refrain from discriminatory actions. The study reveals that the conceptual dimension of anti-discrimination policy is manifested in the dynamic determination of protected characteristics, the formation of effective mechanisms for preventing and eliminating both direct and indirect discrimination, and the creation of institutional guarantees for access to justice.