Формування мовнокомунікативної компетентності працівників Державної кримінально-виконавчої служби на засадах комунікативного підходу

Abstract

У статті на основі визначення сутності поняття «мовнокомунікативна компетентність працівників Державної кримінально-виконавчої служби» проаналізовано складові зазначеного феномена (знання, вміння, навички, особистісні риси). Наголошено, що особливу роль у формуванні вказаного феномена відіграють навчальні курси української та іноземної мов за професійним спрямуванням, а також інші дисципліни соціально-гуманітарного циклу. Автор, аналізуючи засадничі поняття дослідження («підхід», «спілкування», «комунікація»), обґрунтовує доцільність застосування комунікативного підходу в процесі формування мовнокомунікативної компетентності працівників Державної кримінально-виконавчої служби. Доведено, що зазначений підхід базується на розгляді освітніх явищ через призму поняття освітньо-педагогічної комунікації. Визначено, що впровадження комунікативного підходу в професійну підготовку майбутніх фахівців Державної кримінально-виконавчої служби передбачає реалізацію трьох основних умов, зокрема: метою навчальних курсів має стати формування навичок (граматичних, лексичних, фонетичних, мовленнєвих), необхідних для мовленнєвої діяльності; необхідність відбору вправ комунікативного характеру, а також завдань для вироблення навичок і мовленнєвих умінь; формування в майбутніх фахівців спонукально-мотиваційної фази діяльності. Зроблено висновок, що для ефективного формування мовно-комунікативної компетентності на основі комунікативного підходу викладачі мають створювати комунікативні ситуації, а також відбирати текстовий матеріал із урахуванням професійної орієнтації студентів, застосовувати оптимальні форми, методи й засоби організації освітнього процесу, а також формувати в студентів внутрішню потребу в мовленнєвому спілкуванні, заохочувати до розвитку й саморозвитку в зазначеній сфері. The author of the article analyzes the components of the communicative competence of employees of the State Criminal and Executive Service (knowledge, skills, abilities, personal features) on the basis of the definition of this phenomenon. The author emphasizes that a special role in the formation of this phenomenon is played by the training courses of Ukrainian and foreign languages for professional orientation, as well as other disciplines of the social and humanitarian course. Shumeiko Z. Ye. substantiates the expediency of using the communicative approach in the process of forming the language communicative competence of the employees of the State Criminal and Executive Service by analyzing the basic concepts of research (“approach” and “communication”). The author proves that this approach is based on the consideration of educational phenomena through the prism of the concept of educational and pedagogical communication. The introduction of a communicative approach to the training of future specialists of State Criminal and Executive Service involves the implementation of three main conditions, in particular: the purpose of training courses should be to develop skills (grammar, lexical, phonetic, speech) necessary for speech activity; the need to select exercises communicative in nature, as well as tasks for the development of skills and speech skills; formation of the incentive-motivational phase of the activity of the future specialists. The author of the article concludes that for the effective formation of language communicative competence on the basis of the communicative approach teachers should create the communication situations, as well as to select text material taking into account the professional orientation of students, to apply the optimal forms, methods and means of organizing the educational process, as well as to form internal needs of students in speech communication, to encourage development and self-development in this area.