Феномен алоцентризму: у фокусі психологічних досліджень

Abstract

У статті аналізується багатовимірний конструкт алоцентризму, що розуміється як спосіб мислення та пізнання, за якого людина спирається на зовнішню систему відліку і ставить у фокус уваги інших людей, а не себе. Аналізуються різноманітні підходи до вивчення алоцентризму, включно з нейробіологічними, психологічними та соціально-психологічними дослідженнями. Показано, що алоцентризм не є однорідним явищем, а проявляється на різних рівнях людської психіки, від нейронних процесів до соціальної поведінки. Виділено три рівні дослідження цього феномену. На психофізіологічному рівні вивчається сприйняття простору та орієнтація в ньому; методи: енцефалограма, функціональна магнітно-резонансна томографія, віртуальні технології. На психологічному рівні досліджується здатність стати на позицію іншого, поглянути на світ його очима; методи: шкала самооцінкиціннісні опитувальники, проєктивні методи на завершення речень, сценарні стимули. На соціально-психологічному рівні розглядається здатність особистості враховувати інтереси й потреби оточення; методи: шкала INDCOL, інші шкали індивідуалізму-колективізму. Підкреслюється складність визначення та вимірювання алоцентризму, оскільки він тісно переплітається з іншими психологічними феноменами, такими як децентрація, колективізм та емпатія. Висвітлюються їхні спільні та відмінні характеристики. Розглядаються окремі методологічні аспекти дослідження алоцентризму, включно з перевагами й недоліками таких методів, як самозвітні опитувальники, експериментальні завдання та нейровізуалізація. Зазначена необхідність створення більш точних і валідних інструментів для вимірювання алоцентризму на різних рівнях, що стануть у нагоді в консультуванні та терапії. The article analyzes the multidimensional construct of allocentrism, which is understood as a way of thinking and cognition in which a person relies on an external reference system and puts other people, not himself, in the focus of attention. Various approaches to the study of allocentrism are analyzed, including neurobiological, psychological and socio-psychological studies. It is shown that allocentrism is not a homogeneous phenomenon, but manifests itself at different levels of the human psyche, from neural processes to social behavior. Three levels of study of this phenomenon are distinguished. At the psychophysiological level, the perception of space and orientation in it are studied; methods: encephalogram, functional magnetic resonance imaging, virtual technologies. At the psychological level, the ability to take the position of another, to look at the world through their eyes is studied; methods: self-esteem scale, value questionnaires, projective methods for completing sentences, scenario stimuli. At the socio-psychological level, the ability of the individual to take into account the interests and needs of others is considered; methods: INDCOL scale, other individualism-collectivism scales. The complexity of defining and measuring allocentrism is emphasized, as it is closely intertwined with other psychological phenomena, such as decentering, collectivism, and empathy. Their common and distinctive characteristics are highlighted. Some methodological aspects of the study of allocentrism are considered, including the advantages and disadvantages of such methods as self-report questionnaires, experimental tasks, and neuroimaging. The need for more accurate and valid instruments to measure allocentrism at different levels, which will be useful in counseling and therapy, is emphasized.