«Втрачені відповідачі» у сфері пробації: проблеми виконання судових рішень в умовах воєнного стану

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження проблеми виконання судових рішень органами пробації щодо осіб, які внаслідок збройної агресії Російської Федерації та запровадження воєнного стану вимушено перебувають за межами України. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентною мобільністю населення та формуванням нових викликів для системи кримінальної юстиції у частині забезпечення безперервності виконання вироків, щодо покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Обґрунтовано запровадження доктринальної категорії «втрачені відповідачі» як аналітичного поняття, що відображає правову ситуацію, за якої суб’єкт пробації не ухиляється від виконання вироку та не вчиняє нових правопорушень, однак держава об’єктивно втрачає можливість здійснювати пробаційний нагляд, контроль і корекційний вплив у зв’язку з його перебуванням за межами країни.Проаналізовано положення КК України, КПК України та законодавства у сфері пробації. Встановлено відсутність спеціальних механізмів зупинення строків давності виконання обвинувального вироку у випадку вимушеного перебування особи за межами держави, а також нормативно визначеної процедури транснаціонального трансферу пробаційного нагляду. Досліджено міжнародно-правові інструменти взаємного визнання судових рішень, зокрема європейські рамкові рішення у сфері пробації та виконання покарань, положення Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками, а також принципи міжнародної ввічливості та взаємності.Доведено, що воєнний стан виявив структурні обмеження територіально орієнтованої моделі пробації, яка не пристосована до умов масового транскордонного переміщення засуджених осіб. Аргументовано необхідність формування мобільної, транснаціональної моделі пробації задля безперервного процесу виконання судового рішення незалежно від зміни держави перебування особи. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до законодавства України шляхом нормативного закріплення механізму зупинення строків давності виконання вироку, впровадження інституту трансферу пробаційного нагляду та розвитку міжнародної пробаційної співпраці з урахуванням принципів правової визначеності, пропорційності та справедливості The article presents a comprehensive theoretical and legal study of the enforcement of court decisions by probation authorities in respect of persons who, as a result of the armed aggression of the Russian Federation and the introduction of martial law, are forcibly staying outside Ukraine. The relevance of the research is conditioned by unprecedented population mobility and the emergence of new challenges for the criminal justice system in ensuring the continuity of enforcement of non-custodial sentences. The paper substantiates the introduction of the doctrinal category of «lost probationers» as an analytical concept describing a legal situation in which a probation subject does not evade the execution of a sentence and does not commit new offences; however, the state objectively loses the ability to exercise probation supervision and corrective influence due to the person’s stay abroad.The provisions of the Criminal Code of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine, and legislation in the field of probation are analyzed. The study identifies the absence of specific mechanisms for suspending limitation periods for the execution of convictions in cases of a person’s forced stay abroad, as well as the lack of a legally defined procedure for the transnational transfer of probation supervision.International legal instruments of mutual recognition of judicial decisions are examined, including European framework decisions in the field of probation and execution of sentences, the European Convention on the Supervision of Conditionally Sentenced or Conditionally Released Offenders, and the principles of international comity and reciprocity.The necessity of developing a mobile, transnational probation model as a continuous process of enforcing court decisions regardless of changes in the person’s country of residence is substantiated. Proposals are formulated for amending Ukrainian legislation to strengthen legal certainty and fairness.