Особливості взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк

Abstract

Статтю присвячено особливостям взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Процес звільнення з установ виконання покарань повинен максимально сприяти соціалізації звільненої особи в мінімально можливий термін з урахуванням поєднання зусиль усіх зацікавлених структур: установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу. Це дасть можливість звільненому швидко інтегруватись у суспільство, поновити та відновити втрачені соціальні зв’язки, що забезпечить безпеку суспільства й унеможливить вчинення звільненим нових злочинів. This article is devoted to the peculiarities of interaction among penal institutions, authorized probation bodies and subjects of social patronage while preparing persons serving a sentence of restraint of liberty or imprisonment for a certain period for release. Penitentiary institutions are not institutions intended for recreation. Convicts in places of deprivation of liberty pass and must pass certain difficulties. That is whythese institutions are points of increased social and psychological tension, which in one way or another determine the whole meaning of convict’s life. But all these difficulties and legal restrictions should be, firstly, based on the law, and secondly, optimal, that is, conditioned only by considerations of achieving the goal of correcting a convicted person and preventing the commission of new crimes. A state that claims the high rank of law has no right to revenge. Revenge and unjustified cruelty are not only immoral, but also ineffective in criminological terms, because evil breeds evil, violence breeds violence. Thus, the process of release from penitentiary institutions should maximize a released person’s socialization in the shortest possible time, taking into account the pooling of efforts of all interested structures: penitentiary institutions, authorized probation bodies and subjects of social patronage. This will allow a released person to integrate into society quickly, restore the lost social ties, which will subsequently ensure the safety of the society itself and make it impossible for a released to commit new crimes. In this regard, the Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners states that it is worth thinking about prisoner’s future after release from the very beginning of their sentence. Until then, they should be encouraged and helped to maintain and strengthen ties with individuals or institutions outside the prison who can promote inclusion in society and protect the best interests of their family.