Кримінально-виконавчі засади матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні

Abstract

У дисертації здійснено розробку та наведено теоретичне обґрунтування кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні з формулюванням практико орієнтованих пропозицій та рекомендацій. У процесі дослідження стану розробки проблеми кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі встановлено, що у вітчизняній кримінально-виконавчій науці взагалі вченими не було запропоновано визначення матеріальнопобутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, воно також і не сформульовано у КВК України, а тому розгляд його на монографічному рівні підтверджує обґрунтованість обрання теми дослідження «Кримінально-виконавчі засади матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні». Вивчення методології дослідження кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі показало, що пріоритетними методами такого дослідження є соціологічний, експертного опитування, історико-порівняльний, порівняльно-правовий та системний. Такий підхід дозволив показати взаємопов’язані підсистеми методів дослідження та її окремих елементів. Сформульовано авторське визначення методології дослідження кримінально-виконавчих засад матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі – це система наукового знання про методи, прийоми і засоби, які складають комплекс апробованих на практиці у сфері виконання і відбування кримінальних покарань раціональних шляхів покращення матеріально-побутового позбавлення волі. забезпечення засуджених до Використовуючи історико-правовий метод, виділено три періоди становлення і розвитку інституту матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, а саме: 1) дореволюційний (від утворення на теренах сучасної України першого централізованого державного утворення – Київської Русі – до 1917 р.); 2) радянський (1917–1991 рр.); 3) сучасний (бере свій початок із 1991 р. й триває до сьогодні). Надано характеристику кожному із трьох періодів. Сформульовано поняття «матеріально-побутове забезпечення засуджених» – це цілеспрямована діяльність адміністрації органів і установ виконання покарань у взаємодії з іншими соціальними інституціями, спрямована на задоволення базових (порівняно з умовами життя на свободі) потреб, що забезпечує реалізацію засудженими низки немайнових прав (на житло, на повагу до їх гідності, на достатній життєвий рівень тощо) у процесі відбування покарань, пов’язаних з обмеженням особистої свободи. Обґрунтовано, що соціальне призначення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі ґрунтується на конституційному праві людини на достатній життєвий рівень, ураховуючи при цьому особливості кримінально-виконавчої сфери із властивими їй предметом і методом правового регулювання. За результатами дослідження виділено та розкрито соціальні фактори, поділивши їх на певні класифікаційні групи, що відображають соціальне призначення матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі, а саме: 1) соціально-правові; 2) економічні; 3) міжнародні; 4) кримінологічні; 5) кримінально-виконавчі. Серед функцій матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі виділено такі, як: 1) гуманістична; 2) оздоровча; 3) виправно-ресоціалізаційна; 4) каральна; 5) забезпечувальна. Установлено, що нормативна основа матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі передбачає 3 рівні правового регулювання, а саме: 1) міжнародний; 2) національний законодавчий; 3) національний підзаконний. Така диференціація нормативно-правових актів у сфері матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі зумовлена як національними, так і міжнародно визнаними підходами до регламентації пенітенціарної сфери, а також національною правовою традицією щодо сприйняття окреслених рівнів, викладених у ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Запропоновано авторське визначення поняття «приміщення блочного типу» – це житлові приміщення, створені в межах структурних дільниць виправних і виховних колоній, обладнання яких передбачає внутрішню ізоляцію, дотримання встановленої норми жилої площі на одного засудженого, відповідність правилам санітарії та гігієни, наявність санітарного вузла й душової кабіни на блок, і які розраховані на утримання від 2 до 6 осіб в одному блоці. За результатами проведеного дослідження матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі варто розглядати у дуалістичному розумінні, а саме: 1) у вузькому (легальному, або нормативно-правовому) розумінні – тобто воно включає елементи, вміщені у ст. 115 КВК України. За таких умов перелік елементів матеріально-побутового забезпечення засуджених є вичерпним. До них, зокрема, належать: місце відбування покарання; харчування; надання індивідуального спального місця і постільних речей; забезпечення одягом, білизною і взуттям; забезпечення предметами першої потреби; 2) у широкому розумінні, виходячи з матеріальних потреб та потреб у побуті засуджених під час відбування покарання. За таких обставин до складових матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі можна відносити: придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої потреби (ст. 108 КВК України), одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей (ст. 112 КВК України), одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів (ст. 114 КВК України) та ін. Аналіз міжнародно-правового регулювання матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі дає можливість констатувати, що система матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в Україні за її формальними ознаками відповідає вимогам міжнародно-правових актів у сфері забезпечення прав засуджених, проте механізми такого забезпечення реально не дають можливості доступу таким особам до вказаних стандартів. Правила Нельсона Мандели та Європейські пенітенціарні правила серед загальноприйнятних правил поводження із засудженими на перше місце ставлять вимоги щодо належного матеріально-побутового забезпечення. Це засновано на тому, що гідне матеріально-побутове забезпечення чинить на засуджених прямий виховний вплив, що є необхідною умовою і засобом виправлення засуджених до позбавлення волі. Відсутність належного матеріально-побутового забезпечення засуджених призводить до порушень прав людини, негативно позначається на процесі виправлення і ресоціалізації. Постійний контроль міжнародних інституцій сприяє приведенню національного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів, що спричиняє зміни у правовому регулюванні досліджуваного питання і допомагає поліпшувати матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі. Проведений аналіз позитивного зарубіжного досвіду організації матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі дав змогу дійти висновків, що у світі існують різні моделі побудови такого забезпечення: повне державне забезпечення; поєднання приватного капіталу з державним; приватні в’язниці. Результати дослідження дали підстави для висновку, що повна приватизація пенітенціарних установ для України ще не на часі. Україна належить до країн молодої демократії, верховенство права, як основний принцип побудови демократичної держави, проходить складний шлях становлення. Цей висновок обґрунтовується і результатами опитування практичних працівників: 23,1 % персоналу позитивно сприймають можливість приватизації установ виконання покарань; 47,8 % відкидають цю ідею; 29,1 % вагаються з чіткою відповіддю. Проаналізовано один із феноменів пенітенціарної практики європейських країн (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція) – Scandinavian exceptionalism (скандинавська винятковість). Констатується, що скандинавські країни є взірцем для країн, що розвиваються, в тому числі у сфері дотримання прав та свобод осіб, які перебувають в місцях ізоляції (пенітенціарних установах). Зазначені країни мають відносно низький рівень тюремного населення та вважаються такими, що мають виняткові (хороші) умови відбування покарань, тому скандинавська пенітенціарна політика та пенітенціарні системи використовуються як позитивні приклади значною мірою в усьому світі. Результати дослідження дали можливість обґрунтувати пропозиції щодо надання засудженим дозволу на облаштування спеціальних місць для готування легких страв із продуктів, придбаних за власні кошти, або які надійшли у вигляді посилок та передач. Обґрунтовано необхідність внесення змін до КВК України в частині закріплення права адміністрацій установ виконання покарань здійснювати закупівлю послуг (аутсорсинг) з організації харчування або інших послуг у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Удосконалено низку нормативно-правових актів у сфері матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі в частині доповнення норм забезпечення миючими та дезінфікуючими засобами, розширення переліку продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі; запропоновано надати засудженим дозвіл придбавати через мережу Інтернет за власні кошти шляхом безготівкового розрахунку продукти харчування і напої (за винятком спиртних, слабоалкогольних напоїв і пива, виробів на спиртовій основі, а також напоїв енергетичної дії), а також доставку готових страв.

The dissertation develops and provides a theoretical substantiation of the criminal-executive principles of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment in Ukraine with the formulation of practice-oriented proposals and recommendations. In the course of the research of the state of development of the issue of criminal-executive principles of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment, it has been established that in the national criminalexecutive science scientists have not proposed a definition of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment. It is also not formulated in the Criminal Executive Code of Ukraine. Therefore, its consideration at the monographic level confirms the validity of the choice of the research topic “Criminal-Executive Principles of Material and Living Conditions for Persons Sentenced to Imprisonment in Ukraine”. The study of the methodology for researching the criminal-executive principles of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment has shown that the priority methods of such research are sociological, expert survey, historical and comparative, comparative legal and systemic. This approach made it possible to show the interrelated subsystems of research methods and their elements. The author formulates the definition of the methodology for studying the criminal-executive principles of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment as a system of scientific knowledge about the methods, techniques, and means that constitute a set of rational ways of improving material and living conditions for persons sentenced to imprisonment which have been tested in practice in the field of execution and serving of criminal sentences. Using the historical and legal method, the author distinguishes three periods of formation and development of the institute of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment, namely: 1) pre-revolutionary (from the formation of the first centralized state entity – Kyivan Rus on the territory of modern Ukraine until 1917); 2) Soviet (1917-1991); 3) modern (dates back to 1991 and continues to this day). Each of the three periods is characterized. The author formulates the concept of “material and living conditions for convicts” as a purposeful activity of the administration of penitentiary bodies and institutions in cooperation with other social institutions aimed at meeting basic (compared to the conditions of life in freedom) needs, which ensures the exercise by convicts of several non-property rights (to housing, to respect for their dignity, to an adequate standard of living, etc.) in the course of serving sentences involving restriction of personal freedom. It has been substantiated that the social purpose of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment is based on the constitutional right of a person to an adequate standard of living while taking into account the specifics of the criminal executive sphere with its inherent subject matter and method of legal regulation. Based on the results of the research, the author identifies and discloses social factors, dividing them into certain classification groups that reflect the social purpose of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment, namely: 1) socio-legal; 5) criminal-executive. 2) economic; 3) international; 4) criminological; Among the functions of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment are the following: 1) humanistic; 2) health-improving; 3) correctional and re-socialization; 4) punitive; 5) supporting. The author establishes that the regulatory framework for the material and living conditions for persons sentenced to imprisonment provides for 3 levels of legal regulation, namely: 1) international; 2) national legislative; 3) national bylaws. This differentiation of legal acts in the area of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment is due to both national and internationally recognized approaches to the regulation of the penitentiary sphere, as well as the national legal tradition of perception of the levels set out in Article 9 of the Constitution of Ukraine and Article 19 of the Law of Ukraine “On International Treaties of Ukraine”. The author’s definition of the concept referred to as “block-type premises” is proposed – these are living quarters created within the structural units of correctional and educational colonies, the equipment of which provides for internal isolation, compliance with the established norm of living space per convict, compliance with the rules of sanitation and hygiene, availability of a sanitary unit and a shower cabin per block, and which are designed to accommodate from 2 to 6 persons in one block. According to the results of the research, the material and living conditions for persons sentenced to imprisonment should be considered in a dualistic sense, namely: 1) in a narrow (legal or regulatory) sense – that is, it includes the elements contained in Article 115 of the Criminal Executive Code of Ukraine. Under such conditions, the list of elements of material and living conditions for convicts is exhaustive. These include, in particular: the place of serving the sentence; food; provision of an individual bed and bedding; provision of clothing, underwear, and footwear; provision of articles of daily necessity; 2) in a broad sense, based on the material needs and living conditions for convicts while serving their sentence. In such circumstances, the components of the material and living conditions for persons sentenced to imprisonment may include the purchase of food and basic articles of daily necessity by convicted prisoners (Article 108 of the Criminal Executive Code of Ukraine), receipt of parcels (packages) and small parcel (Article 112 of the Criminal Executive Code of Ukraine), receipt and sending of money transfers by convicted prisoners (Article 114 of the Criminal Executive Code of Ukraine), etc. The analysis of the international legal regulation of the material and living conditions for persons sentenced to imprisonment makes it possible to state that the system of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment in Ukraine, according to its formal features, meets the requirements of international legal acts in the field of ensuring the rights of prisoners. Still, the mechanisms of such provision do not allow such persons to access these standards. The Nelson Mandela Rules and the European Prison Rules, among the generally accepted rules for the treatment of prisoners, put the requirements for proper material and living conditions in the first place. This is based on the fact that decent material and living conditions have a direct educational impact on convicts, which is a necessary condition and means of correcting those sentenced to imprisonment. The lack of proper material and living conditions for convicts leads to human rights violations and negatively affects the process of correction and resocialization. Constant monitoring by international institutions helps to bring national legislation in line with international standards, which leads to changes in the legal regulation of the issue under research and helps to improve the material and living conditions for persons sentenced to imprisonment. The analysis of positive foreign experience in organizing the material and living conditions for prisoners sentenced to imprisonment has resulted in the conclusion that there are different models of building such a provision in the world: full state provision; combination of private capital with state capital; and private prisons. The results of the research gave grounds to conclude that full privatization of penitentiary institutions is not yet appropriate for Ukraine. Ukraine is a young democracy, and the rule of law, as a basic principle of building a democratic state, is going through a difficult process of development. This conclusion is suported by the results of the survey of practitioners: 23.1 % of the staff positively perceive the possibility of privatizing penitentiary institutions; 47.8 % reject this idea; 29.1 % are hesitant to give a clear answer. The author has analyzed one of the phenomena of penitentiary practice in European countries (Denmark, Iceland, Norway, Finland, and Sweden) i. e. Scandinavian exceptionalism. It is stated that the Scandinavian countries are a model for developing countries, including in the area of observance of the rights and freedoms of persons in places of isolation (penitentiary institutions). These countries have a relatively low prison population and are considered to have exceptional (good) conditions for serving sentences, so Scandinavian penitentiary policy and penitentiary systems are used as positive examples to a large extent around the world. The research results made it possible to substantiate proposals to permit convicts to equip special places for preparing light meals from products purchased at their own expense or received in the form of parcels and packages. The author substantiates the need to amend the Criminal Executive Code of Ukraine in terms of enshrining the right of penitentiary administrations to purchase services (outsourcing) for catering or other services following the procedure established by the Ministry of Justice of Ukraine. Several regulatory legal acts in the area of material and living conditions for persons sentenced to imprisonment have been improved in terms of supplementing the rules for the provision of detergents and disinfectants, expanding the list of foodstuffs, products and substances that convicts may receive in parcels (packages), purchase in penitentiary institutions’ shops and keep with them; it is proposed to grant convicts the right to purchase food and beverages (except for alcohol, low-alcohol drinks and beer, alcohol-based products, and energy drinks) via the Internet at their own expense through cashless payments including delivery of ready meals.