Проблеми допустимості доказів, отриманих у порядку міжнародної правової допомоги: національний та міжнародний підходи

Abstract

У статті досліджуються проблеми допустимості доказів, отриманих у порядку міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, з акцентом на національні та міжнародні підходи до їх оцінки. В умовах зростання транснаціональної злочинності та глобалізації кримінального правосуддя актуалізується потреба в ефективному міждержавному співробітництві.Розглянуто основні форми міжнародної правової допомоги у кримінальному процесі, зокрема: обмін доказовою інформацією, надання екстрадиційної допомоги, процесуальний супровід обшуків та інших слідчих (розшукових) дій.Проаналізовано положення Кримінального процесуального кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок визнання та використання доказів, отриманих за міжнародними запитами. Виокремлено низку проблем, серед яких – невизначеність правових критеріїв допустимості таких доказів, відсутність єдиних процедур перевірки їх законності та дотримання процесуальних гарантій, передбачених національним законодавством. На прикладі судової практики окреслено випадки, коли суди визнавали отримані з-за кордону докази недопустимими через порушення прав сторін або процесуальних норм під час їх здобуття. Проаналізовано також підходи Європейського суду з прав людини, який, не обмежуючись формальним аналізом допустимості доказів, надає перевагу комплексній оцінці дотримання принципу справедливого судового розгляду. Наголошено на необхідності гнучкого підходу національних судів, який би відповідав міжнародним стандартам захисту прав людини. У статті сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері взаємного визнання доказів, а також розробки уніфікованих підходів до їх оцінки. Надано рекомендації для судів щодо критеріїв допустимості доказів, здобутих у рамках міжнародних запитів про правову допомогу. Акцентовано на важливості гармонізації національного процесуального законодавства з міжнародними стандартами задля забезпечення справедливості кримінального провадження. This article addresses the issue of admissibility of evidence obtained through international legal assistance in criminal proceedings, with a focus on national and international approaches to its assessment. In light of increasing transnational crime and the globalization of criminal justice, effective inter-state cooperation becomes critically important. The study explores the primary forms of international legal assistance in criminal matters, such as the exchange of evidentiary materials, extradition assistance, and procedural support for searches and other investigative actions. The article analyzes the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine and subordinate legal instruments regulating the recognition and use of evidence obtained via international requests. A number of challenges are identified, including the lack of clearly defined legal criteria for the admissibility of such evidence and the absence of standardized procedures for verifying its legality and compliance with procedural safeguards provided by national law. By reviewing judicial practice, the article highlights cases where foreign-obtained evidence was declared inadmissible due to violations of party rights or procedural irregularities. Particular attention is given to the jurisprudence of the European Court of Human Rights, which, while not rigidly formalistic regarding the admissibility of evidence, emphasizes a comprehensive assessment of procedural fairness as part of the right to a fair trial. The article argues that national courts should adopt a more flexible, human rights-compliant approach. It proposes amendments to Ukrainian legislation concerning mutual recognition of evidence and the development of a uniform evidentiary assessment mechanism. Recommendations are offered for judicial practice on admissibility criteria for evidence received through international legal cooperation. Emphasis is placed on the importance of harmonizing national procedural norms with international standards to ensure fairness in criminal adjudication.