Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: постановка проблеми щодо нормативної визначеності, пропорційності та відповідності європейським стандартам (частина і)

Abstract

У статті здійснено комплексний науковий аналіз проблем правового регулювання адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, у контексті забезпечення нормативної визначеності, пропорційності застосовуваних обмежень та їх відповідності європейським стандартам захисту прав людини. Проаналізовано чинну нормативно-правову базу України, що регулює застосування адміністративного нагляду. Розкрито інституційний механізм здійснення адміністративного нагляду, роль органів Національної поліції у його реалізації та особливості судового контролю за встановленням і продовженням відповідних обмежень. У дослідженні обґрунтовано тезу про подвійний характер адміністративного нагляду, який на нормативному рівні позиціонується як превентивний (профілактичний) захід, спрямований на запобігання повторним правопорушенням і сприяння ресоціалізації особи, однак у практичній площині часто реалізується через систему режимних обмежень, що наближає його до квазікарального інструменту державного примусу. Звертається увага на проблеми формалізації профілактичної роботи, недостатньої індивідуалізації застосовуванихобмежень, а також ризики їх непропорційності щодо реального рівня суспільної небезпечності піднаглядної особи. Особливу увагу приділено аналізу стандартів Європейського суду з прав людини щодо обмеження свободи пересування та втручання у приватне життяособи. Наголошено на важливості посилення ролі судового контролю, удосконалення процедур обґрунтування адміністративного нагляду та впровадження індивідуалізованих підходів до оцінки ризиків повторної (рецидивної) злочинності. Зроблено висновок, що модернізація інституту адміністративного нагляду в Україні має здійснюватися шляхом гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами прав людини, запровадження ефективних процедур судового контролю та індивідуальної оцінки ризиків, що дозволить забезпечити баланс між потребами публічної безпеки та дотриманням фундаментальних прав і свобод людини. The article provides a comprehensive scientific analysis of the problems regarding legal regulation foradministrative supervision over persons released from places of deprivation of liberty in the context of ensuring regulatory certainty, proportionality of the restrictions applied and their compliance with European standards for the protection of human rights. The current normative and legal framework of Ukraine regulating the application of administrative supervision is analyzed. The institutional mechanism for implementing administrative supervision, the role of the National Police bodies in itsimplementation, and the features of judicial control over the establishment and extension of relevant restrictions are disclosed. The study substantiates the thesis of the dual nature of administrative supervision, which at the normative level is positioned as a measure aimed at preventing repeated offenses and promoting the resocialization of the individual, but in practice it is often implemented through a system of regime restrictions, which brings it closer to a quasipunitive instrument of state coercion. Attention is drawn to the problems of formalization of preventive work, insufficient individualization of the restrictions applied, as well as the risks of their disproportionality in relation to the real level of social danger of the supervised person. Particular attention is paid to the analysis of the standards of the European Court of Human Rights on the restriction of freedom of movement and interference with the private life of an individual. The importance of strengthening the role of judicial control, improving the procedures for substantiating administrative supervision and implementing individualized approaches to assessing the risks of repeated criminality is emphasized. It is concluded that the modernization of the institution of administrative supervision in Ukraine should be carried out by harmonizing national legislation with European human rights standards, introducing effective procedures for judicial control and individual risk assessment, which will ensure a balance between the needs of public security and compliance with fundamental human rights and freedoms.