Правове регулювання праці осіб, які утримуються в установах виконання покарань

Abstract

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновані нові підходи стосовно вирішення наукового завдання щодо визначення змісту правового регулювання праці осіб, які утримуються в установах виконання покарань. У дисертації сформульовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення. Перш за все в дисертації розглянуто стан наукової розробки вітчизняних дослідників, які вивчали питання праці засуджених у своїх наукових роботах, а також розглянуто генезу дослідження правового регулювання праці засуджених, удосконалено етапи правового регулювання праці осіб, які утримуються в пенітенціарних закладах в різні періоди розвитку системи виконання покарань, зокрема, виокремлено чотири основні етапи: I) допенітенціарний період (від появи цивілізованих суспільств до початку XVIII ст.); II) філантропічний період (остання чверть XVIII ст. – середина ХІХ ст.); III) період виникнення та розвитку пенітенціарно-трудового законодавства (середина ХІХ ст. – 2014 р.); IV) сучасний період розвитку законодавства у сфері регулювання праці осіб, які утримуються в установах виконання покарань (з 2014 р. по 2022 р.); V) воєнний період (з 2022 року по теперішній час). В роботі розкрито нормативне визначення поняття «праця засуджених»; зроблений аналіз наукових досліджень щодо визначення поняття, що таке праця. Окремо приділено увагу правовому статусу засудженого та проаналізовано позиції деяких вчених щодо цього питання. Вищеописане дозволило авторам вперше запропонувати авторське визначення поняттю «праця засуджених», а саме: це цілеспрямована, продуктивна діяльність особи, яка має правовий статус засудженого, що спрямовується на задоволення власних потреб, виправлення, ресоціалізацію, розвиток, здобуття або підтримання професійних навичок і знань, та регулюється нормами як трудового, так і кримінально-виконавчого законодавства. Розглядаючи питання особливостей правового регулювання праці осіб, які утримуються в установах виконання покарань, було встановлено, що праця засуджених до позбавлення волі, які утримуються у виправних колоніях, поділена на різні види, і її, за певних обставин, можна вважати і як їхнє право, і як їх обов’язок. Обов’язковою умовою виникнення трудових правовідносин для засуджених, як і для цивільних громадян, є підписання трудового договору. У зв’язку з встановленням відмінностей праці засуджених від праці вільних людей запропоновано введення до національного законодавства окремого виду трудового договору, а саме: трудового договору із засудженими до обмеження або позбавлення волі. Відповідно до цього підготовлено проєкт наказу зі зразком типової форми цього трудового договору. В роботі констатовано, що фактори, які мотивують у вигляді заохочень засуджених, є частково застарілими, тому авторами пропонується ввести нові види заохочень, що стануть додатковими стимулами для того, щоб засуджений добровільно залучався до праці та тим самим доказував, що він став на шлях виправлення або довів своє виправлення. Також в дисертації розглянутий один із видів залучення засуджених до праці, а саме: до благоустрою території установи. Визначено, що залучення засудженого до праці по благоустрою установи, при правильному підході, повинно відігравати позитивну роль для отримання відповідних навичок та адаптації після звільнення із колонії. Для врегулювання колізійних ситуацій, авторами запропоновано визначення поняття благоустрою колонії, щоб розуміти, що саме входить в це поняття. Також було розглянуто питання праці засуджених різних категорій. Наприклад виявлено, що відносно питання праці засуджених до покарання у виді обмеження волі КВК України передбачає, що праця цієї категорії регулюється трудовим законодавством, окрім правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Але існують інші питання, що потребують уточнення для унеможливлення казусних ситуацій. Тому авторами були запропоновані зміни та доповнення до ст. 60 КВК України щодо надання щорічної основної відпустки засудженим до покарання у виді обмеження волі, а також запропоновано поряд із внесенням змін до КЗпП України надати право на дистанційну роботу певним категоріям засуджених до обмеження волі. Широкомасштабна агресія росії проти України додала нову категорію, яка утримується в установах ДКВС України – військовополонені. Через це було проаналізовано питання особливостей праці військовополонених, в першу чергу з погляду національного трудового законодавства. Досліджуючи питання правового регулювання праці осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах ДКВС України, було удосконалено окремі вимоги з питань залучення до праці засуджених, залишених у слідчих ізоляторах ДКВС України, до робіт з господарського обслуговування, а також запропоновано спрощення процедури залучення до праці та доповнення переліку, що забороняє використовувати працю ув’язнених. Окремо було розглянуто питання правового регулювання праці засуджених на основі досвіду закордонних країн. Розглядаючи різні практики залучення засуджених до праці в пенітенціарних закладах іноземних країн, авторами було запропоновано імплементацію певних норм до національного законодавства, що покликано на покращення предмета дослідження. Оскільки освіта нерозривно пов’язана із трудовими відносинами, доступність та якість її отримання є вагомим важелем у майбутньому працевлаштуванні. У зв’язку з цим запропоновано зміни до кримінально- виконавчого законодавства щодо необхідності зробити загальну середню освіту обов’язковою не тільки для неповнолітніх, але і для тих осіб, які її взагалі не мають, як це існує в деяких закордонних країнах. Також варто законодавчо закріпити право на отримання вищої освіти засудженими до позбавлення волі; для цього були запропоновані законодавчі зміни. При цьому формою навчання пропонується зробити дистанційну освіту, яка на сьогодні є доволі розвинутою. Через стрімкий розвиток новітніх технологій було виокремлено концептуальні засади запровадження діджиталізації праці осіб, які утримуються в установах виконання покарань, та запропоновано можливість дистанційної роботи для ув’язнених в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України. Встановлено, що цифрові технології відкривають нові можливості для працевлаштування засуджених, і їх важливо використовувати для того, щоб підвищити значущість праці засуджених у суспільстві. Автори підкреслили важливість створення цифрового простору в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, направленого не тільки на засоби нагляду та охорони, а і на інші напрямки, такі як професійна освіта, залучення до праці, організація трудової діяльності, контакт із зовнішнім світом. Вивчено позитивний досвід зарубіжних країн, в яких дистанційна зайнятість не є чимось новим, а діджитал технології в УВП є основним інструментом ресоціалізації засуджених. Позитивним є те, що, на сьогодні, законодавець передбачає та унормовує дистанційну зайнятість, і вже існують проєкти з залучення засуджених до дистанційної роботи з використанням діджитал технологій. Окремо зазначено, що законодавцю необхідно враховувати запропоновані зміни для такої категорії, як засуджені, щоб відповідати сучасним тенденціям і змінам на світовому ринку праці. Для прикладу, треба пропрацювати механізм для забезпечення можливості засудженим реєструватися фізичними особами-підприємцями, відкривати банківські рахунки та отримувати до них доступ, але із врахуванням режимних вимог та умов утримання в УВП, що дозволило б залучати засуджених до IT-сфери на посади, які не потребують спеціального або тривалого навчання, і дало б їм змогу цим займатись та продовжувати працювати в цій сфері після звільнення від відбування покарання. The dissertation research provides a comprehensive theoretical generalization and proposes new approaches to solving the scientific problem of defining the content of legal regulation of labor for individuals held in correctional facilities. Thedissertation formulates a number of new conceptual provisions, conclusions, andrecommendations that hold significant theoretical and practical value. First and foremost, the dissertation examines the state of scientific development by domestic researchers who have studied the issue of convict labor in their academic works. Additionally, it analyzes the genesis of research on the legal regulation of convict labor and refines the stages of legal regulation of labor for individuals held in penitentiary institutions during various periods of the penal system's development. Specifically, four main stages are identified: I) the pre-penitentiary period (from the emergence of civilized societies to the beginning of the 18th century); II) the philanthropic period (the late 18th century to the mid-19th century); III) the period of emergence and development of penitentiary labor legislation (mid-19th century to 2014); IV) the modern period of legislative development in the field of regulating labor for individuals held in correctional facilities (2014–2022). V) The wartime period (from 2022 to the present). The study explores the normative definition of the concept of "convict labor." An analysis of scholarly research on the definition of labor as a concept was conducted. Particular attention is devoted to the legal status of convicts, and the positions of certain scholars on this issue are examined. This groundwork enabled the authors, for the first time, to propose an original definition of "convict labor." According to the authors, it is purposeful, productive activity performed by an individual with the legal status of a convict, aimed at meeting personal needs, correction, resocialization, development, acquiring or maintaining professional skills and knowledge, and regulated by the norms of both labor and criminal- executive legislation. While examining the peculiarities of the legal regulation of labor for individuals held in correctional facilities, it was established that the labor of convicts sentenced to imprisonment and held in correctional colonies is categorized into various types. Under certain circumstances, this labor can be regarded both as a right and as an obligation of the convicts. A prerequisite for the emergence of labor relations for convicts, as well as for civilians, is the signing of an employment contract or a civil law agreement. Given the identified differences between the labor of convicts and that of free individuals, it has been proposed to introduce a separate type of labor contract into national legislation, specifically a labor contract for individuals sentenced to restriction or deprivation of liberty. In line with this proposal, a draft order has been prepared, including a sample template of this specific type of labor contract. The study notes that the factors motivating convicts through incentives are partially outdated. Therefore, the authors propose introducing new types of incentives that would serve as additional stimuli for convicts to voluntarily engage in labor. This participation would, in turn, demonstrate or confirm their commitment to rehabilitation and reform. The dissertation also examines one specific type of convict labor, namely their involvement in the improvement of the facility’s territory. It is determined that engaging convicts in such labor, when approached correctly, should play a positive role in acquiring relevant skills and facilitating adaptation after release from the correctional facility. To address potential conflicts, the authors propose a definition of the concept of "facility improvement" to clarify what is encompassed within this term. The issue of labor for convicts in various categories was also addressed. For instance, it was identified that regarding the labor of individuals sentenced to restriction of liberty, the Criminal Executive Code of Ukraine stipulates that their labor is regulated by labor legislation, except for the rules on hiring, dismissal, and job transfer. However, other issues require clarification to prevent legal ambiguities. Therefore, the authors proposed amendments and additions to Article 60 of the Criminal Executive Code of Ukraine to grant annual basic leave to convicts sentenced to restriction of liberty. Additionally, alongside changes to the Labor Code of Ukraine, it was suggested to provide the right to remote work for certain categories of convicts sentenced to restriction of liberty. The large-scale aggression of Russia against Ukraine has introduced a new category of individuals held in the institutions of the State Criminal-Executive Service of Ukraine – prisoners of war. In this context, the issue of the specificities of labor performed by prisoners of war has been analyzed, primarily from the perspective of national labor legislation. In examining the legal regulation of labor for individuals held in pre-trial detention centers of the State Criminal-Executive Service of Ukraine, certain requirements regarding the engagement of convicted persons retained in suchfacilities for housekeeping tasks were refined. Additionally, proposals were made to simplify the procedure for engaging detainees in labor and to expand the list of activities prohibited for inmate labor. The issue of legal regulation of convicted persons' labor was also examined based on the experience of foreign countries. Having analyzed various practices of engaging convicted individuals in labor within penitentiary institutions abroad, the authors proposed the implementation of certain norms into national legislation aimed at improving the subject of the research. Since education is inherently linked to labor relations, its accessibility and quality serve as significant factors influencing future employment opportunities. In this regard, amendments to criminal-executive legislation to make general secondary education mandatory not only for minors, but also for individuals who have not received it at all have been proposed, as it is practiced in certain foreign countries. It is also necessary to legislatively enshrine the right of individuals sentenced to imprisonment to obtain higher education. To this end, legislative amendments have been proposed. Distance learning, which is currently well-developed, is suggested as the primary mode of education for this purpose. Given the rapid development of modern technologies, the conceptual foundations for the digitalization of labor for individuals held in penal institutions were identified. Additionally, the possibility of remote work for detainees in the pre- trial detention centers of the State Criminal-Executive Service of Ukraine was proposed. It has been established that digital technologies create new opportunities for the employment of convicted individuals, and it is crucial to leverage these to enhance the societal significance of inmate labor. Emphasis was placed on the importance of creating a digital environment within penal institutions and pre-trial detention centers. This environment should not only focus on surveillance and security but also encompass areas such as vocational education, labor engagement, organization of work activities, and maintaining contact with the outside world. The positive experience of foreign countries has been studied, where remote employment is not a novel concept, and digital technologies in penal institutions serve as a primary tool for the resocialization of convicted individuals. The positive aspect is that legislators already provide for and regulate remote employment, with projects already in place to involve convicted individuals in remote work using digital technologies. It was specifically noted that legislators must consider the proposed changes for the category of convicted persons to align with modern trends and shifts in the global labor market. For instance, mechanisms should be developed to enable convicted individuals to register as sole proprietors, open and access bank accounts, while ensuring compliance with the security requirements and conditions of detention in penal institutions. This would allow convicted persons to engage in the IT sector in roles that do not require specialized or lengthy training, enabling them to continue working in this field after completing their sentences.