Особистісні чинники переживання психологічного благополуччя

Abstract

Актуальність теми психологічного благополуччя особистості - одне з найцікавіших та дуже важливих питань у сучаній психології. Дослідження психологічного благополуччя особистості має важливе значення не лише для вирішення теоретичних завдань, але і для багатьох практичних завдань на даний час. Аналізуючи літературні джерела, можна зазначити, що психологічне благополуччя розглядаєють як стійкий, інтегральний, багатокомплексний феномен, який визначає стан оптимального функціонування особистості і залежить від різноманітних чинників, зокрема системи особистісних цінностей і уявлень про світ, існування емоційних і поведінкових стереотипів, різноманітних особистісних якостей, цілей тощо. Сердюк Л.З. визначає психологічне благополуччя як інтегральний показник ступеня спрямованості особи на реалізацію основних компонентів позитивної діяльності, а також ступеня реалізованості цієї спрямованості, що суб’єктивно виражається у відчутті щастя задоволеності собою і власним життям. Як інтегральне особистісне утворення, психологічне благополуччя функціонує в динаміці і тому є мотиваційним параметром особистості, ступінь вираженості якого залежить від реалістичності, структурованості, цілісності (узгодженості минулого, теперішнього і майбутнього) системи ставлень людини до життєвої перспективи, що включає цілі, плани, цінності і прагнення. В науковій літературі, поряд з поняттям психологічне благополуччя, досліджуються такі близькі за змістом конструкти як: психічне здоров’я, якість життя, щастя тощо. Загальним недоліком існуючих праць з даного питання є відсутність системного дослідження зазначеного явища. Досить мало уваги приділяється аналізу та систематизації класичних підходів, не визначені психологічні механізми виникнення цього явища, не з’ясовані індивідуальні особливості психологічного благополуччя особистості. В той час дослідження даних проблем є надзвичайно актуальними для сучасної науки і практики у сьогоденні.