Memory perpetuating in gravestone portraits as attribute of the cossack elite’s funeral culture of the second half of the 17th-18th centuries

Abstract

The article deals with the gravestone portraits of the representatives of the Cossack Elite of the second half of the seventeenth and eighteenth centuries as the attributes of its funeral culture. The purpose of the article is to analyze the mechanisms of memory perpetuating and honoring of the dead representatives of the Cossack Elite, ascertaining the role of local traditions and external influences in the formation of the Cossack Elite’s funeral culture of the second half of the 17th-18th centuries. Gravestone portraits studying will contribute to a better understanding of a funeral culture as a social and cultural phenomenon of the early modern era that included preparation for death, mourning ceremonies, and memory perpetuating and honoring of the deceased. It was concluded that the representatives of the leading social stratum of the Hetmanate had ordered the gravestone portraits when they were alive, following the superstition to portray the face of the portrayed person after his death. The gravestone portraits could also be ordered by relatives after the death of a person. The use of the portraits in the mourning ceremony was a way of memory perpetuating and an occasion to recall the charity of the deceased. У статті розглянуто надгробні портрети представників козацької старшини другої половини ХVII–XVIII ст. як атрибути її поховальної культури. Метою статті є аналіз механізмів увічнення та вшанування пам’яті померлих представників козацької еліти, з’ясування ролі місцевих традицій та зовнішніх впливів у формуванні поховальної культури козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. Дослідження надгробних портретів сприятиме кращому розумінню поховальної культури як соціокультурного феномена ранньомодерної доби, який містив підготовку до смерті, жалобні церемонії та увічнення й вшанування пам’яті померлих. Зроблено висновок, що представники провідної соціальної верстви Гетьманщини ще за життя замовляли надгробні портрети, дотримуючись забобону домальовувати обличчя портретованого після його смерті. Надгробні портрети могли замовляли й рідні після смерті родича. Використання портретів у жалобній церемонії було способом увічнення пам’яті та приводом нагадати про благодійництво померлого.