Особливості застосування обставини, що пом’якшують покарання у зарубіжних країнах

Abstract

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз національного та зарубіжного кримінальних законодавств, що регламентують застосування обставин, що пом’якшують покарання при його призначенні. Доведено, що процес індивідуалізації покарання має здійснюватися у точній відповідності до вимог принципу справедливості, який передбачає, що кримінальне покарання або інший захід кримінально-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки цього правопорушення, а також особі винного. Вказано на необхідність нормативного визначення чітких правил урахування відповідних обставин, оскільки повне врахування всіх наявних обставин, що пом’якшують покарання позначаються на визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння та одночасно на ступені суспільної небезпеки особи винного. Констатовано, що у юридичній літературі до сих пір відсутня однозначність щодо критеріїв та значення класифікації обставин, що пом’якшують покарання. Незважаючи на те, що нау-ковці обирали різні критерії для класифікації досліджуваних обставин, які є умовними й не розкривають повною мірою змісту, значення та ролі досліджуваних обставин та не містять практичної складової. Аргументовано, що вказані обставини мають подібні риси, що виявляються у самій властивості впливу на обсяг покарання. Об’єднує кваліфікуючі й привілейовані ознаки та обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання, і те, що й ті, й інші знаходяться поза межами основного складу кримінального правопорушення. Проте вони перебувають у генетичному зв’язку з кримінально протиправним діянням та даними, що характеризують особу. Але ні змішувати, ні ототожнювати вказані правові явища неприпустимо. Встановлено, що у Кримінальному кодексі України є випадки, коли та чи інша обставина, що пом’якшує покарання, одночасно міститься у Загальній частині КК та в диспозиції норми Особливої частини КК. У зв’язку з цим виникає питання про можливість так званого «подвійного» обліку або обліку лише тієї обставини, яка передбачена в диспозиції статті Особливої частини КК як одна з ознак кримінального правопорушення. Підтверджено, що подвійний облік пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, передбачених у Загальній та Особливій частинах КК, неможливий. The article provides a comparative legal analysis of national and foreign criminal legislation that regulates the application of mitigating circumstances when imposing punishment. It has been proven that the process of individualizing the punishment must be carried out in exact accordance with the requirements of the principle of justice, which provides that the criminal punishment or other measure of criminal legal impact applied to a person who has committed a criminal offense must correspond to the degree of public danger of this offense, as well as the person of the culprit. The need for normative definition of clear rules for taking into account relevant circumstances is indicated, since full consideration of all existing circumstances mitigating the punishment affects the determination of the degree of social danger of the committed act and at the same time the degree of social danger of the guilty person. It was established that in the legal literature there is still no ambiguity regarding the criteria and meaning of the classification of mitigating circumstances. Despite the fact that scientists chose different criteria for the classification of the studied circumstances, which are conditional and do not fully reveal the content, meaning and role of the studied circumstances and do not contain a practical component. It is argued that the specified circumstances have similar features, which are manifested in the very property of influence on the amount of punishment. Combines qualifying and privileged features and circumstances that mitigate or aggravate the punishment, and that both are outside the scope of the basic composition of the criminal offense. However, they are genetically linked to the criminal offense and data characterizing the person. But neither mixing nor equating the indicated legal phenomena is inadmissible. It has been established that in the Criminal Code of Ukraine there are cases when one or another mitigating circumstance is simultaneously contained in the General Part of the Criminal Code and in the disposition of the norm of the Special Part of the Criminal Code. In this connection, the question arises about the possibility of so-called «double» accounting or accounting of only that circumstance,which is provided for in the disposition of the article of the Special Part of the Criminal Code as one of the signs of a criminal offense. It has been confirmed that double accounting of mitigating and aggravating circumstances provided for in the General and Special parts of the Criminal Code is not possible.