Реадаптація науково-педагогічних працівників в умовах воєнного стану

Abstract

Реадаптація як психолого-педагогічний феномен на сьогоднішній день набуває нового значення. Відтепер це не просто навичка, а гігієнічна норма кожної людини. Поняття «реадаптація» визначено в роботі як повторне пристосування людини до умов навколишнього середовища. В статті обґрунтовуються психолого-педагогічні засади поняття реадаптації, при цьому акцент робиться на адаптації науково-педагогічних працівників в умовах воєнного стану. За результатами аналізу наукової літератури та описів практичного досвіду виявлено зміну підходів у науково-педагогічній діяльності викладачів та студентів. На перший план сьогодні виступають такі процеси як адаптація, акомодація, інтелектуальна адаптація та асиміляція. Наголошено на потребах нового контексту, коли науково-педагогічні працівники коригують свою діяльність в нових умовах. Виділено ключові питання, які допоможуть пришвидшити реадаптацію та допоможуть повернутися до звичних умов життя та праці. Наведено поради, які полегшать пристосування до нових умов. В роботі розглянуто когнітивні фільтри, як своєрідні лінзи мислення. Представлено порівняльну характеристику «збиральних» когнітивних лінз, які зосереджують нашу увагу на якомусь одному аспекті реальності та «розсіювальних», які призводять до занадто узагальнених або спотворених висновків. Наведено поради стосовно того як «протерти» когнітивні лінзи. Серед них ведення щоденника та переміщення фокусу уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану студентів. В статті представлено модель роботи із бар’єрами до змін (REDUCE) як зразок збереження емоційних ресурсів та техніка «6 П», що складається з шести компонентів (планування, позитиву, присідань, перерв, піклування та приємностей). Для заспокоєння емоційного фону наголошено на основних компетенція таких як самосвідомість, саморегуляція, розуміння емоцій інших людей та побудова стосунків на основі того, як відчуваєш інших. Readaptation as a psychological and pedagogical phenomenon is gaining new significance today. From now on it is not just a skill, but a hygienic norm for every person. The concept of "readaptation" is defined in the article as readjustment of a person to environmental conditions. The paper substantiates the psychological and pedagogical principles of the concept of readaptation, while the emphasis is on the adaptation of scientific and pedagogical workers in the conditions of martial law. According to the results of the scientific literature analysis and descriptions of practical experience, a change in approaches in the scientific and pedagogical activity of teachers and students was revealed. Such processes as adaptation, accommodation, intellectual adaptation and assimilation have come into force today. The emphasis was placed on the needs of a new context, when scientific and pedagogical workers adjust their activities in new conditions. The key issues that help to speed up readaptation and serve to return to the usual conditions of life and work were highlighted. The tips that facilitate adaptation to new conditions were provided. The paper examines cognitive filters as a kind of thinking lens. A comparative description of "gathering" cognitive lenses, which focus our attention on one aspect of reality, and "dispersive" ones, which lead to overly generalized or distorted conclusions, were presented. The tips of "wiping" cognitive lenses were provided. Keeping a diary and shifting the focus of attention from academic success to supporting and normalizing mental state of students were among them. The article presents the model of working with barriers to change (REDUCE) as an example of preserving emotional resources and the "6 P" technique, which consists of six components (planning, positivity, squats, breaks, care and pleasantness). To calm the emotional background, basic competencies such as self-awareness, self-regulation, understanding other people's emotions, and building relationships based on how you feel about others were emphasized.