Сучасний стан реалізації конституційного права на достатній життєвий рівень

Abstract

Стаття присвячена аналізу стану реалізації соціальної безпеки на сучасному етапі державотворення крізь призму розмірів деяких соціальних виплат. За роки незалежності було прийнято низку нормативно-правових актів, які спрямовані на соціальну підтримку громадян. Переважно такі документи приймались в рамках проведення неефективних і безсистемних реформ, що в кінцевому результаті призвело до високого рівня бідності в суспільстві, майнової диференціації населення, тривалої нестабільності в багатьох сферах, чисельного зубожіння тощо. Акцентовано, що негативні тенденції в соціальній сфері та накопичені останніми роками соціальні проблеми призводять до відсутності у громадян матеріальних засобів до існування та поглиблення кризових процесів, створюють загрозу соціальній безпеці та подальшому розвитку суспільства, які можуть стати причинами порушення рівноваги та стабільності в державі. На основі здійснення аналізу наукових поглядів та законодавчого визначення поняття «соціальна безпека» стверджується, що досліджувана категорія: по-перше, є складовою національної безпеки; по-друге, спрямована на створення умов для нормальної життєдіяльності людини, нейтралізацію негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, що створюють загрози виникнення соціальної напруженості в суспільстві; по-третє, виступає важливим індикатором благополуччя громадян, особливо тих, які зазнали соціального ризику чи перебувають у складних життєвих обставинах, та стабільного розвитку держави. Встановлено, що державна політика України у сфері соціальної безпеки є неефективною. Нормативно-правові акти, які регулюють механізм призначення державних соціальних виплат потребують перегляду в частині їх розміру задля приведення їх у відповідність до змісту поняття «соціальна безпека». Засадничою передумовою ефективності соціальної безпеки в Україні є соціальний моніторинг, який передбачає дослідження існуючих соціальних процесів, а також потреб осіб, які зазнали соціального ризику чи перебувають у складних життєвих обставинах, що дозволить спрогнозувати потреби вказаної категорії громадян та убезпечити суспільство від соціальної напруги. The essence of the constitutional right to a sufficient living standard is examined and the current state of implementation of this right in practice is highlighted in the article. It is emphasized that our state is currently undergoing radical transformational changes and transformations, new socio-economic, political and hybrid challenges, etc., that are accompanied by a rethinking of the importance of human rights institution. Studying of the annual reports of the Commissioner for Human Rights of the Verkhovna Rada of Ukraine on the state of observance of human and civil rights and freedoms in Ukraine during the previous years, shows numerous violations of the constitutional right to a sufficient living standard, usually by public authorities, local governments and their officials, that is inadmissible in a state which has declared itself to be social and legal. Citizens who apply to the Commissioner complain that the amount of pension and state social benefits does not provide them with a sufficient living standard. Cases of violation of the constitutional right to sufficient living standard for children in places of detention have been identified. Thus, in 2022, within the framework of the national preventive mechanism, monitors revealed violations of the law enshrined in Article 48 of the Constitution of Ukraine in Bratslav Specialized School of I-III Grades of Nemyriv district of Vinnytsia Regional Council and Public institution “Cherkasy Special School of Cherkasy Regional Council”. As the constitutional right to sufficient living standard, we propose to understand the possibility enshrined in the Basic Law and guaranteed by the state, including adequate food, clothing, housing, at the level necessary for the normal functioning of a human and the members of their families. The analysis of the current state of implementation of the constitutional right to sufficient living standard has shown a number of cases of violation of the outlined right. This fact indicates the declarative nature of its provision in practice at the present stage of statehood.