Проблемні питання сприйняття та застосування виконавчого напису в Україні

Abstract

В статті розглядається виконавчий напис як швидка та ефективна форма захисту прав кредитора, особливо коли мова йде про значну суму або вартісне майно. В статті звертається увага на тому, що виконавчий документ ніби акумулює в собі юрисдикційну правозастосовчу діяльність, закріплюючи в своєму змісті наказ і модель певної юридичної поведінки. Акцентується на тому, що виконавчий напис нотаріуса є проявом «приватного» у виконавчому процесі з точки зору можливості застосування санкцій правової норми недержавним органом з метою захисту порушеного суб’єктивного цивільного права. В статті акцентується увага на доцільності застосування виконавчого напису саме в першу чергу для стягувача, оскільки виконавчий напис за своєю силою прирівнюється до рішення суду, так як вчиняється швидше і підлягають примусовому виконанню. Боржник у разі застосування виконавчого напису може використати своє право на звернення до суду і визнавати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, проте виконавче провадження буде вже відкрите. В статті автор розглядає й негативні сторони застосування виконавчого напису, в такому разі звернення до суду є неминучим. Так, наприклад кредитор може маніпулювати ситуацією, коли боржник є юридично неграмотним. Звертається увага, на тому, що виконання виконавчих написів також має свої процесуальні особливості, котрі надають змогу охарактеризувати їх як нестабільні конструкції. Автор виділяє такі передумови вчинення виконавчого напису: фактична передумова – звернення кредитора до нотаріуса, юридична – допустимість вчинення такого напису згідно законодавства та посвідченого договору та процесуальна – дотримання нотаріальної форми. При тому що, питання щодо дотримання процесуальної форми має принципове значення, оскільки якщо наприклад, дві фізичні особи, котрі письмово уклали договір і передбачили в ньому умову вчинення виконавчого напису, але не посвідчили у нотаріуса, то виникають сумніви щодо безспірності зобов’язання. The article considers the writ of execution as a quick and effective form of protection of the rights of the creditor, especially when it comes to a significant amount or valuable property. The article draws attention to the purpose of the writ of execution in that it seems to accumulate in itself all the prejurisdictional law enforcement activities, fixing in its content the order and model of a certain legal behavior. Analyzing the legal, it is emphasized that "the writ of execution of a notary is a manifestation of the "private" in the enforcement process from the point of view of the possibility of applying the sanctions of a legal norm by a non-state body in order to protect the violated subjective civil right", the fairness of which is also enhanced by the introduction into the current national legislation of the institute of private executors. The article emphasizes the expediency of using the writ of execution primarily by the collector, since the writ of execution is equated in its force to a court decision, since it is made faster and is subject to compulsory execution. In the case of the application of an executive inscription, the debtor may exercise his right to apply to the court and demand that the executive inscription be declared unenforceable, but enforcement proceedings will be opened. In the article, the author also considers the negative aspects of the application of an executive inscription and quite often an appeal to the court is inevitable. For example, the creditor can manipulate the situation when the debtor is legally illiterate. Attention is drawn to the fact that the execution of executive inscriptions also has its own procedural features, which allow them to be characterized as unstable structures. The author identifies the following prerequisites for the execution of an executive inscription: a factual prerequisite - the creditor's appeal to a notary, a legal one - the admissibility of the execution of such an inscription in accordance with the legislation and the certified contract, and a procedural one - compliance with the notarial form. Moreover, the issue of compliance with the procedural form is of fundamental importance, because if, for example, two individuals who have concluded a written contract and provided for the condition of making an executive inscription in it, but have not certified it with a notary, then doubts arise about the indisputability of the obligation.