Поховання козацької старшини на території храмів і монастирів Чернігова

Abstract

У статті розглянуто поховальну культуру козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст., яка стала самобутнім соціокультурним феноменом,невід’ємною складовою повсякденного життя і духовного спадку соціальнополітичної еліти Української козацької держави. Проаналізовано причини вибору місць останнього притулку та їх облаштування. Розглянуто збережені відомості про поховання представників соціальнополітичної еліти Гетьманщини на території Чернігова. Зазвичай представники провідної соціальної верстви задовго до смерті обирали місце «останнього притулку» – стіни власно збудованих храмів або тих, яким патронували ще за життя. Саме там облаштовувались досить великі склепи, в яких знаходили спочинок декілька поколінь старшинського роду. The article deals with one of the components of the funeral culture of the Cossack elder of the second half of the seventeenth and eighteenth centuries. – her siblings, analyzed the reasons for choosing the places of the last asylum and their arrangement. Typically, representatives of the leading social class long before their death, chose the place of the "last asylum" – the walls of self-constructed temples or those who were patronized during his lifetime. It was there that a fairly large crypt was arranged, in which several generations of senior generations found rest.