Застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання при кваліфікації кримінальних правопорушень і призначенні покарання

Abstract

Дисертація є комплексним науковим дослідженням обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, та їх урахування при кваліфікації кримінальних правопорушень і призначенні покарання. Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження особливостей обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Вивчено історію становлення та зарубіжний досвід застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Дослідження історичних передумов становлення інституту обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, дало змогу виділити сім періодів розвитку вітчизняного законодавства у цій сфері. Здійснення порівняльно-правового аналізу національного та зарубіжного кримінального законодавства, яке регламентує застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, дозволило виявити спільні та відмінні риси в законодавстві країн постсоціалістичної, континентальної та англо-американської правових сімей щодо переліку та врахування при призначенні покарання за наявності обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Запропоновано авторський підхід до розуміння інституту обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних обставин, що не відносяться до ознак складу кримінального правопорушення, але впливають на індивідуалізацію покарання, визначаючи конкретний ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, унаслідок чого здатні істотно зменшити або збільшити обсяг кримінальної відповідальності та суворість покарання. За своєю правовою природою обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, потрібно відрізняти від передбачених Особливою частиною КК України однойменних (схожих) ознак основних, привілейованих і кваліфікованих складів кримінального правопорушення. Як наслідок, норми Загальної та Особливої частин КК України, що передбачають різноманітні пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, немає підстав об’єднувати в один кримінально-правовий інститут. Встановлено, що ознаки, закріплені в основних, привілейованих та кваліфікованих складах кримінального правопорушення, є засобом здійснюваної законодавцем диференціації кримінальної відповідальності і належать до кримінально-правового інституту складу кримінального правопорушення. Їх доцільно визначати як однойменні чи схожі до обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, але передбачені Особливою частиною КК України ознаки, що покликані диференціювати кримінальну відповідальність шляхом закріплення в основних, привілейованих і кваліфікованих складах кримінального правопорушення. Доведено, що процес індивідуалізації покарання має здійснюватися у точній відповідності до вимог принципу справедливості, який передбачає, що кримінальне покарання або інший захід кримінально-правового впливу, що застосовуються до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинні відповідати ступеню суспільної небезпеки цього правопорушення, а також особі винного. Разом з тим, проведений аналіз 337 обвинувальних вироків не дає змоги визначити механізм врахування обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, при призначенні покарання. Між тим, про врахування обставин, що пом’якшують покарання, можна здогадуватися тоді, коли суддя призначає особі мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за наявності однієї або декількох таких обставин й відсутності обтяжуючих обставин. Проте наразі неможливо встановити, яким чином відбувається таке призначення за умов одночасної наявності пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, оскільки суддя лише посилається на них у судовому рішенні, не проводячи відповідного аналізу. Доведено необхідність нормативного визначення чітких правил урахування відповідних обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, у призначеному покаранні. Адже такі обставини, що мають відношення до конкретного кримінального правопорушення і знайшли прояв у ньому, всі без винятку позначаються на ступені небезпеки вчиненого діяння та одночасно на ступені суспільної небезпеки особи винного і підлягають обов’язковому врахуванню судом при призначенні покарання. Однак, поряд із обставинами, що пом’якшують покарання, судом встановлюються істотні у провадженні не лише законодавчо визначені обставини, які обтяжують покарання, а й негативні відомості, що характеризують особу обвинуваченого, відомості, які характеризують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, мотиви, спосіб вчинення кримінального правопорушення. Обґрунтовано, що при призначенні покарання, крім обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, необхідно враховувати характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особу винного. У контексті п. 3 ч. 1 ст. 65 КК виправдано вважати, що «ступінь тяжкості кримінального правопорушення» та «особу винного» потрібно розглядати у вузькому значенні цих понять, тобто, не включаючи в них обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання (ст. ст. 66 та 67 КК). Це дозволить суддям розглянути обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного спочатку безвідносно один до одного, а потім визначити їх вплив у сукупності на покарання, що призначається. Аргументовано, зважаючи на закріплення у ст. 69-1 КК України особливостей призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання, необхідність законодавчо встановити особливі правила призначення покарання за наявності зазначених обставин, що обтяжують покарання, а саме доповнити КК України статтею 69-2 під назвою «Призначення покарання за наявності обставин, що обтяжують покарання». Констатовано, що у юридичній літературі до сих пір відсутня однозначність щодо критеріїв та значення класифікації обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Незважаючи на те, що науковці обирали різні критерії для класифікації досліджуваних обставин, усі запропоновані класифікації обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, значною мірою умовні й не розкривають повною мірою змісту, значення та ролі досліджуваних обставин та не мають практичного значення. Багато запропонованих класифікацій суттєво відрізняються одна від одної через те, що в їх основу покладені різні критерії. Як результат маємо доволі велику кількість пропозицій щодо самих критеріїв класифікації досліджуваних обставин. Винятком є лише класифікація обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання, яка законодавчо здійснена ст. ст. 66, 67 КК України. Обґрунтовано, що під диференціацією кримінальної відповідальності потрібно розуміти встановлення в законі про кримінальну відповідальність відмінностей її підстав, форми реалізації та обсягу з урахуванням характеру та типового ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення та типових властивостей особи винного. Основними результатами диференціації кримінальної відповідальності є відмінності в її формах, прояві та в обсягах її реалізації. Досліджено засоби диференціації кримінальної відповідальності, якими виступають ознаки, закріплені в кваліфікованих та привілейованих складах кримінального правопорушення. Підтверджено, що саме вони безпосередньо впливають на обсяг відповідальності та розмір можливого покарання. Разом з тим, автор дійшов висновку, що обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, не можуть виступати самостійним інститутом кримінального права, оскільки вони найбільше застосовуються при індивідуалізації відповідальності. Проте обставини, визначені в законі про кримінальну відповідальність як пом'якшуючі або обтяжуючі покарання, є критеріями диференціації кримінальної відповідальності та сприяють реалізації принципів справедливості та гуманізму. Аргументовано, що вказані обставини мають подібні риси, що виявляються у самій властивості впливу на обсяг покарання. Об’єднує ознаки, закріплені в кваліфікованих та привілейованих складах кримінального правопорушення, та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, і те, що й ті, й інші знаходяться поза межами основного складу кримінального правопорушення. Проте вони перебувають у генетичному зв’язку з кримінально протиправним діянням та даними, що характеризують особу. Але ні змішувати, ні ототожнювати вказані правові явища неприпустимо. Зроблено висновок, що засобами диференціації кримінальної відповідальності є обставини, що використовуються для розмежування кримінальної відповідальності лише законодавцем. Після диференціації кримінальної відповідальності слідує процес її індивідуалізації, при якому суд чи інший орган визначає конкретну міру відповідальності, що застосовується до особи, яка вчинила кримінально протиправне діяння, надану йому законодавцем. Аргументовано, що під індивідуалізацією покарання потрібно розуміти процес діяльності суду з оцінки всіх обставин вчинення кримінального правопорушення для обрання конкретного виду та розміру покарання особі, яка його вчинила, з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи винного, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. У змісті поняття індивідуалізації покарання потрібно виділяти два аспекти – матеріальний і процесуальний. Завдання індивідуалізації покарання полягає в тому, щоб, не порушуючи принципів здійснення правосуддя, застосовувати єдині критерії при оцінці пом’якшуючих та обтяжуючих вину обставин. Встановлено, що при індивідуалізації покарання потрібно враховувати, що є різна правова природа обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Поперше, ці обставини передбачені Загальною частиною КК і впливають на визначення конкретного ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення й особи винного та, отже, на вид та розмір покарання в рамках санкції, передбаченої за той чи інший вид кримінального правопорушення. По-друге, такі ж обставини передбачені Особливою частиною КК, тобто включені до обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, а отже поряд з іншими вони становлять якісну характеристику кримінального правопорушення, описаного в статтях Особливої частини КК. І ті, й інші обставини, передбачені Загальною та Особливою частинами КК, незважаючи на їх різну правову природу, мають однакову спрямованість. Звернуто увагу, що в Кримінального кодексу України є випадки, коли та чи інша обставина, що пом’якшує чи обтяжує покарання, одночасно міститься у Загальній частині КК та в диспозиції будь-якої норми Особливої частини КК. У зв’язку з цим виникає питання про можливість так званого «подвійного» обліку або обліку лише тієї обставини, яка передбачена в диспозиції статті Особливої частини КК як одна з ознак кримінального правопорушення. Підтверджено, що подвійний облік пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, передбачених у Загальній та Особливій частинах КК, не можливий. Запропоновано внести зміни і доповнення до відповідних положень Кримінального кодексу України, що стосуються обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання.

The dissertation is a comprehensive scientific study of mitigating and aggravating circumstances and their consideration when qualifying criminal offenses and imposing punishment. The theoretical and methodological bases of the study of the features of the mitigating and aggravating circumstances of punishment are analyzed. The history of formation and foreign experience of the application of mitigating and aggravating circumstances were studied. The study of historical prerequisites for the establishment of the institution of mitigating and aggravating circumstances made it possible to identify seven periods of development of domestic legislation in this area. Carrying out a comparative legal analysis of national and foreign criminal legislation, which regulates the application of mitigating and aggravating circumstances, made it possible to identify common and distinctive features in the legislation of countries of the post-socialist, continental and Anglo-American legal families regarding the list and consideration when imposing punishment for presence of mitigating and aggravating circumstances. The author's approach to understanding the institution of mitigating and aggravating punishment is proposed – it is a set of objective and subjective circumstances that do not belong to the elements of a criminal offense, but influence the individualization of punishment, determining the specific degree of social danger of a criminal offense and the person who committed it, as a result of which they are able to significantly reduce or increase the amount of criminal liability and the severity of punishment. By their legal nature, mitigating and aggravating circumstances must be distinguished from those provided by the Special Part of the Criminal Code of Ukraine of the same (similar) main, privileged and qualified elements of a criminal offense. As a result, there is no reason to combine the norms of the General and Special parts of the Criminal Code of Ukraine, which provide for various mitigating and aggravating circumstances, into one criminal law institution. It was established that the main, privileged and qualifying features of the components of a criminal offense are a means of differentiation of criminal responsibility carried out by the legislator and belong to the criminal law institute of the composition of a criminal offense. It is expedient to define them as having the same name or similar to the circumstances that mitigate and aggravate the punishment, but the features provided for by the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, which are designed to differentiate criminal responsibility by establishing them in the main, privileged and qualified components of a criminal offense. It has been proven that the process of individualizing the punishment must be carried out in exact accordance with the requirements of the principle of justice, which rovides that the criminal punishment or other measure of criminal law impact applied to a person who has committed a criminal offense must correspond to the degree of public danger of this offense, as well as the person of the culprit. At the same time, the analysis of 337 guilty verdicts does not make it possible to determine the mechanism for taking into account mitigating and aggravating circumstances when imposing punishment. Meanwhile, the consideration of mitigating circumstances can be guessed when the judge, in the presence of one or more such circumstances and the absence of aggravating circumstances, assigns a person the minimum punishment provided by the sanction of the article. However, it is currently impossible to establish how such consideration takes place under the conditions of the simultaneous presence of mitigating and aggravating circumstances, because the judge only refers to them in the court decision, without resorting to the corresponding analysis. The need for a normative definition of clear rules for taking into account the relevant circumstances that mitigate and aggravate the punishment in the prescribed punishment has been proven. After all, such circumstances, which are related to a specific criminal offense and manifested in it, all without exception affect the degree of danger of the committed act and at the same time the degree of social danger of the guilty person and are subject to mandatory consideration by the court when imposing a punishment. However, along with mitigating circumstances, the court establishes not only legally defined circumstances that aggravate the punishment, but also negative information that characterizes the person of the accused, information that characterizes the degree of severity of the criminal offense, motives, and the method of commission. criminal offence. It is substantiated that when imposing a punishment, in addition to mitigating or aggravating circumstances, it is necessary to takento account the nature and degree of public danger of the criminal offense and the identity of the perpetrator. In the context of Clause 3, Part 1, Art. 65 of the Criminal Code, it is justified to believe that the "degree of severity of the criminal offense" and "person of the guilty party" should be considered in the narrow meaning of these concepts, that is, without including in them circumstances that mitigate and aggravate the punishment (Articles 66 and 67 of the Criminal Code) . This will allow judges to consider the mitigating or aggravating circumstances, the degree of severity of the criminal offense, the identity of the guilty person first without regard to each other, and then to determine their impact as a whole on the punishment to be imposed. Argued, taking into account the consolidation in Art. 69-1 of the Criminal Code of Ukraine on the peculiarities of the imposition of punishment in the presence of mitigating circumstances, the need to legislatively establish special rules for the imposition of punishment in the presence of the specified circumstances that aggravate the punishment, namely to supplement the Criminal Code of Ukraine with Article 692 entitled "Imposition of punishment in the presence of circumstances aggravating punishment". It has been established that in the legal literature there is still no ambiguity regarding the criteria and significance of the classification of mitigating and aggravating circumstances. Despite the fact that scientists have chosen different criteria for the classification of the investigated circumstances, all proposed classifications of mitigating and aggravating circumstances are largely conditional and do not fully reveal the content, meaning and role of the investigated circumstances and have no practical significance. Many proposed classifications differ significantly from each other due to the fact that they are based on different criteria. As a result, we have quite a large number of proposals regarding the very criteria for the classification of the investigated circumstances. The only exception is the classification of mitigating and aggravating circumstances, which is legally implemented in Art. Art. 66, 67 of the Criminal Code of Ukraine. It is substantiated that the differentiation of criminal responsibility should be understood as establishing in the law on criminal responsibility differences in its grounds, form of implementation and scope, taking into account the nature and typical degree of social danger of the criminal offense and the typical characteristics of the guilty person. The main results of the differentiation of criminal liability are differences in its forms, manifestation and scope of its implementation. The means of differentiation of criminal liability, which are the qualifying and privileged features of the composition of the criminal offense, have been studied. It has been confirmed that they directly affect the scope of responsibility and the amount of possible punishment. At the same time, it was concluded that mitigating and aggravating circumstances, as a separate institution of criminal law, cannot act as an independent institution differentiating criminal responsibility, since it is most fully applied when individualizing responsibility. However, separately, the circumstances defined in the law on criminal responsibility as mitigating or as aggravating punishments act as criteria for differentiating criminal responsibility and contribute to the implementation of the principles of justice and humanism. It was concluded that the means of differentiation of criminal responsibility are the methods of distinguishing criminal responsibility, which are used only by the legislative power. The differentiation of criminal responsibility is followed by the process of its individualization, in which a court or other body determines the specific measure of responsibility applicable to a person who has committed a criminally illegal ct, given to him by the legislator. It is argued that the individualization of punishment should be understood as the process of the court's activity of assessing all the circumstances of the commission of a criminal offense in order to choose a specific type and amount of punishment for the person who committed it, taking into account the nature and degree of social danger of the committed act and the identity of the culprit, mitigating circumstances and aggravate the punishment. In the content of the concept of individualization of punishment, it is necessary to distinguish two aspects - material and procedural. The task of individualizing the punishment is to apply uniform criteria when assessing mitigating and aggravating circumstances without violating the principles of justice. It is established that when individualizing the punishment, it is necessary to take into account that there is a different legal nature of the circumstances that mitigate and aggravate the punishment. First, these circumstances are provided for by the General Part of the Criminal Code and affect the determination of the specific degree of public danger of a criminal offense and the identity оf the culprit, and, therefore, the type and amount of punishment within the framework of the sanction provided for this or that type of criminal offense. Secondly, the same circumstances are provided for by the Special Part of the Criminal Code, that is, they are included in the mandatory features of the composition of a criminal offense, and therefore, along with others, they constitute a qualitative characteristic of the criminal offense described in the articles of the Special Part of the Criminal Code. Both those and other circumstances provided for by the General and Special parts of the Criminal Code, despite their different legal nature, have the same focus. Attention is drawn to the fact that in the Criminal Code of Ukraine there are cases when one or another circumstance mitigating or aggravating the punishment is simultaneously contained in the General Part of the Criminal Code and in the disposition of any norm of the Special Part of the Criminal Code. In this connection, the question arises about the possibility of so-called "double" accounting or accounting of only that circumstance, which is provided for in the disposition of the article of the Special Part of the Criminal Code as one of the signs of a criminal offense. It has been confirmed that double accounting of mitigating and aggravating circumstances provided for in the General and Special parts of the Criminal Code is not possible. It is proposed to introduce changes and additions to the relevant provisions of the Criminal Code of Ukraine, which relate to circumstances mitigating or aggravating punishment.