Вдячність як метастратегія збереження благополуччя особистості

Abstract

У статті аналізуються дискусії щодо того, чи є вдячність переживанням або особистісною рисою і частиною світогляду. Показано, що дослідники зосередилися на двох складових вдячності: когнітивній (раціональна оцінка корисності дій інших чи певних подій) та афективній (переживання комплексу позитивних емоцій – радості, захоплення). Останнім часом набула поширення думка, що вдячність є особистісною рисою. На наш погляд, вдячність є базовою життєвою настановою, що проявляється в когнітивному аспекті – оцінці того, що в людини наявне, усвідомленні часової перспективи життя, розумінні проявів позитивності (імпліцитній теорії позитивного світу), в афективному аспекті – переживанні специфічних емоцій (радості, натхнення, благоговіння, захопленості, розчуленості) під час зустрічі з певними об’єктами, які фактично обирає сама людина, у поведінковому аспекті – контролі власної уваги для зосередження на позитивному в плинний момент, а також обранні більш оптимальних стратегій реагування. Дослідження впливу вдячності на переживання благополуччя та його окремих аспектів довели, що існують складні взаємообернені зв’язки між вдячністю і параметрами благополуччя особистості. З одного боку, вдячність сприяє формуванню позитивних взаємин, оскільки особа спонукає оточення виправдовувати її надії. З іншого, вдячність зменшує гедоністичну адаптацію і спонукає саму особу не сприймати позитивні аспекти свого життя як належні, стає таким чином особистісним ресурсом під час переживання стресу. Існують формалізовані суспільні практики вдячності – певні ритуали прояву вдячності в чітко зазначені «святкові» дні. Реальне здійснення акту подяки має відносно низький ефект. Найбільш дієвими особистісними практиками вдячності вважаються когнітивні – актуалізація переживання вдячності через підвищення уваги до дрібних деталей та усвідомлення їх значущості при зниженні орієнтації на справедливий обмін зі світом. Зокрема складання в різноманітній формі переліків речей та явищ, за які людина вдячна, розв’язання гіпотетичних ситуацій, написання листів подяки тощо. Під час застосування таких практик важливою є різноманітність для збереження мотивації особистості їх застосовувати. The article analyzes discussions about whether gratitude is an experience or a personal trait and part of the worldview. It is shown that the researchers focused on two components of gratitude: cognitive one (rational assessment of the actions usefulness of other or certain events) and affective one (experiencing a set of positive emotions: joy, admiration). Recently, the idea that gratitude is a personality trait has become widespread. In our opinion, gratitude is a basic life guideline, which is manifested in the cognitive aspect - assessing what a person has, awareness of the time perspective of life, understanding the manifestations of positivity (implicit theory of the positive world), in the affective aspect – experiencing specific emotions, reverence, admiration, affection) during the meeting with certain objects, which, in fact, chooses the person himself, in the behavioral aspect – control of their own attention to focus on the positive in the current moment, as well as choosing more optimal response strategies. Researches of the gratitude impact on the experience of well-being and its individual aspects have shown that there are complex interrelationships between gratitude and the parameters of personal well-being. On the one hand, gratitude contributes to the formation of positive relationships, because the person encourages others to justify his hopes. On the other hand, gratitude reduces hedonistic adaptation and encourages the individual not to take the positive aspects of his life for granted, and thus becomes a personal resource when experiencing stress. There are formalized social practices of gratitude – certain rituals of expression of gratitude on clearly defined “holidays”. The actual implementation of the act of gratitude has a relatively low effect. The most effective personal practices of gratitude are considered to be cognitive – the actualization of the experience of gratitude by increasing attention to small details and awareness of their importance while reducing the focus on fair exchange with the world. In particular, making various forms of lists of things and phenomena for which a person is grateful, solving hypothetical situations, writing letters of gratefulness, and so on. When applying such practices, their diversity is important to maintain the motivation of an individual to use them.