Фінансове забезпечення як гарантія реалізації правового статусу органів публічної влади

Abstract

У статті розглянуто фінансове забезпечення як невід’ємну складову правового статусу органів державної виконавчої влади. На основі тлумачення категорії «правовий статус» та аналізу конституційних положень обґрунтовано, що матеріально-фінансове забезпечення має правову природу і виступає гарантією інституційної спроможності виконавчої гілки влади. Відсутність законодавчо визначених мінімальних нормативів фінансування призводить до залежності рівня асигнувань від політичної кон’юнктури, що порушує принципи правової визначеності, інституційної стабільності та поділу влади.Особливу увагу приділено впливу правового режиму воєнного стану 2022–2025 років, коли обґрунтована пріоритизація видатків на оборону і безпеку виявила системну проблему недостатності ресурсного забезпечення центральних органів виконавчої влади. Наведено приклад Державної кримінальновиконавчої служби України, де обмежене фінансування об’єктивно перешкоджає повноцінному виконанню конституційно значущих функцій і зумовлює системні порушення прав людини, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.Доведено, що фінансове забезпечення органів державної виконавчої влади слід розглядати не лише як елемент бюджетного процесу, а передусім як конституційно-правовий інститут, покликаний забезпечувати реальну дієздатність виконавчої влади. Запропоновано запровадити законодавчо закріплені мінімальні нормативи бюджетного фінансування, прив’язані до обсягу делегованих повноважень, та посилити механізми конституційного контролю за їх дотриманням. Реалізація цих заходів сприятиме відновленню балансу гілок влади та підвищенню ефективності державного управління в умовах сучасних викликів. Отримані результати створюють теоретичну основу для подальшого вдосконалення бюджетного та конституційного законодавства України в частині гарантування реальної спроможності органів державної виконавчої влади.The article is devoted to the theoretical substantiation of financial support as a key, though insufficiently studied, element of the legal status of state executive authorities. It is noted that, in the general legal dimension, legal status is traditionally defined as a body of rights, duties, and other characteristics of a subject. However, with regard to executive authorities, this status has a complex, institutional nature and encompasses not only competence, procedures of formation, or accountability, but also material and financial guarantees, without which the systemic and stable functioning of such agencies loses its actual meaning.It is proved in the article that financial support cannot be viewed as a technical element of budgetary policy: it functions as a constitutional and legal guarantee of the executive branch capacity. It is emphasized that systematic underfunding, which makes it impossible to implement legislatively established powers, contradicts the principles of separation of powers, legal certainty, and the requirement to act within the Constitution – principles repeatedly highlighted by the Constitutional Court of Ukraine.Attention is drawn to the fact that the absence of legislatively established minimum financial standards turns the resource capacity of the executive branch into a derivative of political conjuncture, which is incompatible with the institutional stability that a law-based state is meant to guarantee.Special focus is placed on the conditions of martial law during 2022–2025, when the prioritization of defense expenditures revealed a chronic flaw in the budget system: a number of central executive authorities and local selfgovernment agencies experienced an actual reduction in capability due to financial insufficiency. This resulted in limitations on the implementation of delegated powers and created risks of violating constitutionally significant functions.Using the example of the State Criminal and Executive Service of Ukraine, it is demonstrated that underfunding of penal institutions has direct consequences for human rights guarantees, as confirmed by the European Court of Human Rights practice. Insufficient funding for this institution may lead to the inability to properly maintain facilities, ensure nutrition for convicts in accordance with established norms, repair premises, update material and technical resources, and pay salaries to staff without months-long delays, and most importantly, create safe conditions for both convicts and employees. When underfunded, the institution retains the powers provided by law but is objectively unable to fully carry them out.It is concluded that overcoming the described problems requires a transition from a discretionary political approach to an institutionally guaranteed financing mechanism, in particular through legislative determination of minimum budgetary standards tied to the scope of powers, as well as the introduction of effective instruments of constitutional oversight. Only if financial support is recognized not as a technical, but as a constitutional and legal element of the legal status of state executive authorities, can the executive branch ensure real not merely formal capacity in the face of modern challenges to national security and state development. The article substantiates the necessity for further comprehensive research on these issues and for developing clear recommendations aimed at strengthening the institutional capacity of the executive branch under current challenges.