Конституційне регулювання пра- восуддя: історико-правовий аспект

Abstract

Актуальність теми обумовлюється необхідністю розуміння витоків сучасних інститутів правосуддя, виявлення системних проблем минулого та порівняльного аналізу з досвідом інших держав. Мета дослідження – історико-правовий аналіз конституційного регулювання правосуддя в Україні. У статті досліджено історико-правовий аспект конституційного регулювання правосуддя в Україні з 1996 по 2024 роки. Зазначається, що хоча тема вже висвітлювалася в наукових працях, дослідження зосереджене саме на періоді після прийняття Конституції 1996 року. Розглядається значення Конституції 1996 року, яка закріпила основні принципи організації судової влади, зокрема поділ влади та незалежність судів. Аналізуються конституційні зміни 2004, 2010 та 2014 років, які незначно вплинули на судову систему. Особливу увагу приділено реформам 2016 року, які включали створення Вищої ради правосуддя, деполітизацію цього органу та посилення незалежності судової влади. Підкреслюється перенесення норм про прокуратуру до розділу «Правосуддя», що відображає зміну її функцій та наближення до європейських стандартів. Також акцентується на закріпленні в Конституції норм про адвокатуру. Згадується ратифікація Римського статуту в 2024 році, що має важливе значення для притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Резюмовано, що історичний розвиток конституційного регулювання правосуддя в Україні – це пошук оптимальних моделей судової системи, які б відповідали сучасним викликам та забезпечували ефективний захист прав і свобод громадян. Реформи судової системи були спрямовані на утвердження принципів верховенства права, забезпечення незалежності судів та адаптацію судової системи до вимог часу. Закріплення статусу прокуратури в межах системи правосуддя підкреслює її роль як частини судового процесу, що відповідає за забезпечення законності та справедливості, але не втручається в інші сфери державного управління. Закріплення адвокатури в розділі «Правосуддя» підкреслює її роль у забезпеченні захисту прав людини, незалежності правової допомоги та справедливості судового процесу в Україні. The urgency of the topic is stipulated by the necessity to understand the origins of modern institutions of justice, identify systemic problems of the past and comparative analysis with the experience of other states. The purpose of the study is a historical and legal analysis of the constitutional regulation of justice in Ukraine. The article examines the historical and legal aspect of the constitutional regulation of justice in Ukraine from 1996 to 2024. It is noted that although the topic has already been covered in scientific papers, the study is focused on the period after the adoption of the 1996 Constitution. The significance of the Constitution of 1996, establishing the basic principles of the judicial power organization, in particular the separation of powers and the independence of courts, is considered. The constitutional changes of 2004, 2010, and 2014, having a minor impact on the judicial system are analyzed. Special attention was paid to the reforms of 2016, which included the establishment of the Supreme Council of Justice, the depoliticization of this body and the strengthening of the independence of the judiciary. The transfer of the regulations on the prosecutor’s office to the “Justice” section, which reflects the change in its functions and approaching to European standards, is emphasized. Emphasis is also placed on enshrining the norms on advocacy in the Constitution. The ratification of the Rome Statute in 2024 having vital sense for the prosecution of war criminals is mentioned. It is summarized that the historical development of the constitutional regulation of justice in Ukraine is a search for optimal models of the judicial system that would meet modern challenges and ensure effective protection of the citizens’ rights and freedoms. Reforms of the judicial system were aimed at establishing the principles of the rule of law, ensuring the independence of courts and adapting the judicial system to the requirements of the times. Enshrining the status of the prosecutor’s office within the justice system emphasizes its role as part of the judicial process, which is responsible for ensuring legality and justice, but does not interfere in other areas of public administration. Enshrining the legal profession in the “Justice” section emphasizes its role in ensuring the human rights protection, the independence of legal aid and the fairness of the judicial process in Ukraine.