Стан науково-методичного доробку з питань забезпечення виконання альтернативних видів покарань в Україні

Abstract

Дослідження аналізує науково-методичний доробок щодо забезпечення виконання альтернативних видів покарань в Україні, простежуючи еволюцію кримінальної політики від репресивної до гуманістичної моделі. У радянський період (1919–1959) домінувала каральна ідеологія, однак Є. Я. Немировський, Я. М. Брайнін, П. П. Михайленко обґрунтовували виховні заходи. У пострадянський період (1960–2000) КК УРСР 1960 р. запровадив неізоляційні покарання (штраф, виправні роботи, ст. 23), а М. І. Бажанов і В. В. Сташис акцентували на індивідуалізації відповідальності. Кодифікаційна фаза (2001) з прийняттям КК України (№ 2341-III) систематизувала альтернативні покарання (ст. 51, 53, 56–61, 75–79), спираючись на принципи відновного правосуддя та Європейську конвенцію про права людини 1950 р. Етап початкових ініціатив (2002–2012) заклав основи пробації через Угоду зі Швецією (2005) та законопроєкти № 3412, 3413 (2008). Законодавче закріплення (2013–2015) ознаменувалося Законом «Про пробацію» (№ 160-VIII), що визначив досудову, наглядову та пенітенціарну пробацію. Інституціоналізація (2016–2018) створила Державну установу «Центр пробації» (№ 655-р) та пробаційні програми («Зміна прокримінального мислення», «Подолання агресивної поведінки»). Системне удосконалення (2019–2023) деталізувало нагляд за засудженими (Накази № 272/5, № 3459/5), впровадивши цифровізацію («Megapolis.DocNet», +25% ефективності). Сучасні реформи (2024–2025) запровадили пробаційний нагляд (Закон № 3342-IX) та GPS-моніторинг (-25% витрат). Міжнародна співпраця (EU «ПРАВО-Justice», UNDP) підтримує адаптацію європейських стандартів. Проведене дослідження підкреслює внесок О. І. Богатирьової, О. В. Ягунова, Л. І. Олефір у гуманізацію кримінальної юстиції. На основі проведеного дослідження нами систематизовано опис етапів розвитку альтернативних видів покарань в Україні на рис. 1. Визначення чітких етапів (від радянського періоду до сучасних реформ) дозволяє простежити ево люцію кримінальної політики від репресивної моделі до гуманістичної, що сприяє глибшому розумінню історичних передумов сучасного стану пробації. The study analyzes scientific and methodological work on ensuring the implementation of alternative types of punishment in Ukraine, tracing the evolution of criminal policy from a repressive to a humanistic model. During the Soviet period (1919–1959), a punitive ideology dominated, but Ye. Ya. Nemirovsky, Ya. M. Brainin, and P. P. Mikhailenko justified educational measures. In the post-Soviet period (19602000), the 1960 Criminal Code of the Ukrainian SSR introduced non-custodial punishments (fines, correctional labor, Article 23), while M. I. Bazhanov and V. V. Stashys emphasized the individualization of responsibility. The codification phase (2001) with the adoption of the Criminal Code of Ukraine (No. 2341-III) systematized alternative punishments (Articles 51, 53, 56–61, 75–79), based on the principles of restorative justice and the European Convention on Human Rights of 1950. The initial initiatives phase (2002–2012) laid the foundations for probation through the Agreement with Sweden (2005) and draft laws No. 3412, 3413 (2008). Legislative consolidation (2013–2015) was marked by the Law on Probation (No. 160-VIII), which defined pre-trial, supervisory, and penitentiary probation. Institutionalisation (2016-2018) led to the creation of the State Institution “Probation Centre” (No. 655-r) and probation programmes (“Changing Pro-Criminal Thinking” and “Overcoming Aggressive Behaviour”). Systemic improvement (2019–2023) detailed the supervision of convicts (Orders No. 272/5, No. 3459/5), introducing digitalisation (“Megapolis.DocNet”, +25% efficiency). Current reforms (2024–2025) introduced probation supervision (Law No. 3342-IX) and GPS monitoring (-25% in costs). International cooperation (EU “PRAVO-Justice,” UNDP) supports the adaptation of European standards. The study highlights the contribution of O. I. Bohatyriova, O. V. Yagunov, and L. I. Olefir to the humanization of criminal justice. Based on the study, we have systematized the description of the stages of development of alternative types of punishment in Ukraine in Fig. 1.