Phenomenon of psychologisation expanding in modern social space

Abstract

Modern social space amazes by its own diversity, eclecticism, dynamism and originality of processes that form the space through determining a new character of relationship and activity. In this frame many phenomena, well-known since ancient times or appeared recently, force the individual to build his/her own life in a new way and to hierarchize own aspirations. Among causes that constantly make the individual adjust to social space requirements should be mentioned psychologisation, the tendency to enhance space of psychological knowledge effect and to wind it into the design of daily occurrence. Objective of the study is to present the results of reflection of psychological study development during the 20th and the 21th centuries as the process that allowed talking about social space as the territory of psychology planning. The method is - analyzing the genesis and demonstration of psychologisation as a process. It has been pointed out that Psychology proclaimed the individual as a prime cause, the domination of psychoanalytic position «life as a thing in itself» removed social factor from the circle of paramount importance in this problem solving. No wonder, it provoked the fact that psychological practice was not able to reduce alienation and even more its expansion was enhancing the distance between the individual and social space and indirectly affected alienation and disintegration growth. It has been stated that psychologists who are trying to cure the individual, on the contrary, further enhance those qualities that arise the problem of the desire to be atomized and alien. In addition to alienation, the consistent psychologisation of social space caused the experience of troubles as a personal problem and formed adjustment for the probability of its solution in non-social ways, which legitimized loneliness, despair and anxiety in individuals' lives. It has been concluded that psychologisation cannot be read uniquely as a positive moment. Positivy is that psychologisation provides individuals more efficient tools to self-knowledge and life-cognition in social space, but negativity is that the magnitude of the penetration of Psychology indirectly led to social disintegration, and social space instead of a mentally healthy and socially active person received the growth in the number of mental illnesses and sensitively incompetent individuals. The importance of psychologisation expansion bounding has been emphasized. Сучасний соціальний простір вражає еклектизмом, динамізмом і нестандартністю процесів, що формують його і його межі, детермінуючи при цьому також новий характер відносин і діяльності. До причин, які підштовхують людину постійно підлаштовуватися під вимоги соціального простору, нале жить психологізації – тенденція до розширення простору впливу психологічного знання та вплетіння його в канву повсякдення. Метою єпредставлення результатів рефлексії щодо розгортання психологічних учень протягом ХХ–ХХІ ст. як процесу, що дозволив вести мову про новітній соціальний простір як територію панування психології. Вказано, що психологія проголосила індивіда першорядною проблемою, а домінування психоаналітичної позиції «життя як річ-у-собі», вивела соціальний фактор з кола впливових щодо вирішення цієї проблеми. Це вплинуло на те, що, як не дивно, але психологічна практика виявилася не здатною зменшити відчуженість, й, навіть більше того, її розгортання збільшувало відс тань між індивідом і соціальним простором/іншим й опосередковано впливало на зростання відчуження та дезінтеграції. Засвідчено, що психологи, намагаючись вилікувати індивіда, навпаки, ще більше посилюють ті якості, які й породжують проблему прагнення до атомізації й аліенації. Крім відчуження, послідовна психологізація соціального простору спричинила переживання негараздів як особистої проблеми й сформувала установку ймовірності її вирішення несоціальними способами, чим легітимізувала самотність, відчай та занепокоєння в житті індивідів. Зроблено висновок, що психологізацію не можна трактувати як однозначно позитивний процес. Позитивність полягає в тому, що психологізація надала людині більш дієві інструменти щодо самопізнання та пізнання життя в соціальному просторі, а негативність – у тому, що масштабність проникнення психології опосередковано спричинила соціальну дезінтеграцію, а соціум замість психічно здорової та соціально активної людини отримав збільшення кількості психічних захворювань і сенситивно неспроможних індивідів. Представлено думку щодо доцільності встановлення меж поширення психологічних знань.