Видання «проповіді для ув’язнених» 1790 року як перше керівництво для тюремних капеланів

Abstract

Стаття присвячена унікальному історичному джерелу – виданню вікарія графства Дарем (Англія) Джона Брюстера «Проповіді для ув’язнених. З доданням молитов, рекомендованих для в’язнів одиночного ув’язнення» (1790). Автор статті аналізує зміст проповідей у контексті пенітенціарного реформування у Великій Британії, яке було розпочате у зв’язку з прийняттям тюремного статуту 1779 року. Головним змістом тюремних реформ став перехід від практики карального кримінального покарання до виправного тюремного ув’язнення. Основним засобом виправлення визнавалась релігія, що призвело до утворення в Англії історично першого інституту тюремних капеланів. Робота Дж. Брюстера – перше відоме друковане видання такого виду. Лейтмотивом його проповідей став заклик сприймати ув’язнення як можливість переглянути своє життя, усвідомити глибину гріха попереднього порочного життя, покаятись і отримати можливість прощення перед обличчям Всевишнього, з одного боку, і повернення до суспільства чесним громадянином – з іншого.

The author of this article describes the unique historical source, Sermons for Prisons. To which are Added Prayers for the Use of Prisoners in Solitary Confinement(1790) by John Brewster, the Vicar of Durham (England). The author analyzes the content of Sermons in the context of penal reform in the United Kingdom, launched in connection with the adoption of the Penitentiary Act of 1779. The main content of the prison reforms was the transition from the practice of retributive punishment to the system of penal correction. Religion was declared the primary resource of penal correction, and this led to the first statement of the social institute of prison chaplains in the UK. Brewster’s Sermons for Prisons probably became the earliest printed edition of this kind. In his sermons, Brewster preached to prisoners to consider imprisonment as an opportunity to review their life and to realize the vicious nature of their behavior. He viewed their confinement as a chance for the blessings of the Gospel on the one hand, and for reconciliation on the other.