Кримінально-правова характеристика незаконного збагачення

Abstract

Робота є однією із перших в Україні кваліфікаційною науковою працею, яка присвячена комплексному дослідженню кримінально-правової характеристики незаконного збагачення у чинній редакції статті 368-5 КК України. Основною гіпотезою дослідження є припущення, що недостатня ефективність застосування кримінально-правової норми, передбаченої статтею 368-5 КК України, зумовлена відсутністю системного підходу до конструювання її об’єктивної сторони, неузгодженістю деяких ознак складу цього злочину з сучасними реаліями суспільного буття, незбалансованістю санкцій та їх невідповідність ступеню суспільної небезпечності діяння. Наукове завдання полягає у вдосконаленні, на підставі комплексного аналізу, засобів кримінально-правового забезпечення запобіганню незаконному збагаченню. Автором зазначається, що Україна пройшла свій унікальний шлях встановлення та трансформації кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а з моменту запровадження і до сьогодні кримінально-правова норма «незаконне збагачення» зазнавала змін шість разів, була декриміналізована та згодом відновлена. У дисертаційному дослідженні, криміналізація незаконного збагачення, визначається як один з правових інструментів та суворий засіб державного примусу в загальному механізмі запобігання корупції, який характеризується потужним превентивним та каральним антикорупційним потенціалом і органічно пов’язаний та кореспондується з обов’язком держави боротися чи іншим чином запобігати корупції, а також є одним із фундаментів поточної антикорупційної політики та інституційної реформи у сфері запобігання корупції в Україні. Автором розглянуто соціальну зумовленість та історичні передумови встановлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, здійснено умовний поділ історії становлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення на п’ять етапів її розвитку та надано їм характеристику. У дисертаційному дослідженні зроблено обґрунтований висновок про те, що законодавець перебуває в пошуку найоптимальнішої моделі вказаної кримінально-правової норми, яка б з одного боку була ефективним правовим інструментом запобігання корупції, а з іншого – враховувала конституційні положення, якими встановлено принципи юридичної відповідальності, права і свободи людини і громадянина, а також їх гарантії. Автор, розглядаючи положення міжнародних правових актів, що закріплюють загальні засади юридичної відповідальності за незаконне збагачення, а також норми національного законодавства різних зарубіжних країн, здійснює їх порівняльний аналіз, у результаті чого виокремлює спільні риси та особливості. Наголошується на необхідності проведення наукових досліджень інституту кримінальної відповідальності за незаконне збагачення як складової комплексного підходу до розв’язання означеної проблеми та вивчення зарубіжного досвіду у контексті таких досліджень. Підкреслюється, що питанню запобігання незаконному збагаченню як окремому злочину у значній частині країн світу почали приділяти увагу саме з моменту прийняття Конвенції ООН проти корупції. Водночас держави, які ратифікували Конвенцію, по-різному запобігають цьому злочину, у зв’язку з чим, автор поділяє їх на дві групи – ті, що встановили окрему відповідальність безпосередньо за незаконне збагачення і ті, що цього не зробили. Досліджуючи країни першої групи, автор наголошує, що до неї входять держави як з високим так і з низьким рівнем корупції. Вказане свідчить про те, що відповідальність за незаконне збагачення розглядається як механізм, який здатний доповнити існуючу систему запобігання корупції, якою б ефективною вона не була. Звертається увага на відмінності у розумінні змісту поняття «незаконне збагачення» у законодавстві цих держав. Дослідження законодавства держав другої групи дає можливість зрозуміти у зв’язку з чим вони відмовились встановлювати відповідальність за незаконне збагачення в окремій нормі кримінального законодавства і які альтернативні засоби застосовують у запобіганні цьому злочину. Також окремі з цих держав використовують терміни «безпідставне збагачення» або «неправомірне збагачення» у своєму податковому та цивільному законодавстві. Підкреслюється, що Україна, як держава, яка відноситься до першої групи, обравши один з варіантів диспозиції відповідної статті КК України, що існує у зарубіжних країнах, закріпила, водночас, термін «набуття активів», що в інших країнах не використовується. Автор, розглядаючи положення ст. 368-5 КК України, що встановлює кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, здійснює дослідження ознак складу цього злочину, які, на його думку, викликають труднощі під час розслідування цього злочину. Наголошується, що проблема незаконного збагачення в Україні залишається ще недостатньо дослідженою, а досвід діяльності детективів Національного антикорупційного бюро України свідчить, що значна частина труднощів, які виникають у процесі розслідування незаконного збагачення, пов’язані з недосконалістю самої ст. 368-5 КК України. Передусім звертається увага на закріплення у статті ознак спеціального суб’єкта злочину. При цьому автор аналізує зміни, яких зазнало формулювання суб’єкта протягом існування в Україні кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Розглядається співвідношення між термінами «службова особа» і «особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», а також питання про доцільність введення останнього. Під час дослідження об’єктивної сторони злочину «незаконне збагачення» звертається увага на те, що практика діяльності Національного антикорупційного бюро України свідчить про суттєві вади у формулюванні об’єктивної сторони у ст. 368-5 КК України. Автор доводить це піддаючи аналізу визначення терміну «набуття активів», що сформульоване у частині 2 примітки до вказаної статті, проблему оцінки доходів для встановлення факту їх перевищення, необхідність врахування доходів членів сім’ї суб’єкта злочину тощо. Аналізується також суб’єктивна сторона злочину. Зокрема, звертається увага на умисність діяння як ознаку суб’єктивної сторони незаконного збагачення і в цьому контексті порівнюється положення ст. 368-5 КК України з положеннями ст. 20 Конвенції ООН проти корупції. Наприкінці автор формулює висновки, яких він дійшов в результаті дослідження, а також висловлює пропозиції спрямовані на вдосконалення ст. 368-5 КК України, зокрема пропонує її нову редакцію. The work is one of the first in Ukraine qualifying scientific research in thedomestic science of criminal law, devoted to a detailed and comprehensive study of the legal regulations of criminal liability for illicit enrichment in the final published version of Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine. The main study hypothesis is an assumption that the lack of efficiency of the criminal law, provided by Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine, is determined by the lack of the systematic approach to constructing its objective side, inconsistency of some evidence of this crime with some modern realities, imbalance procedure and its discrepancy with the degree of public threats of the act. The scientific task is to improve the resources of criminal law to prevent illicit enrichment based on complex analysis. The author substantiates that Ukraine has passed a unique way in establishing and transforming criminal liability for illicit enrichment, and since its introduction, the criminal law provision "illicit enrichment" has been changed six times, and was decriminalized and later restored again. In dissertation research, the criminalization of illicit enrichment is defined as one of the legal instruments or mechanism and is used as a strict measure by the government with a view to prevent corruption. Criminalization of illicit enrichment is characterized by powerful preventive and punitive anti-corruption potentials. In addition, criminalization of illicit enrichment is the governmental duty and obligation to combat and prevent corruption. This measure is one of the fundamental ones of the current anti-corruption policy and institutional reforms of anti-corruption legislation in Ukraine. The author depicted social conditionality and historical preconditions for establishing criminal liability for illicit enrichment. It also explained the development of five stages of conditional division of criminal liability for illicit enrichment and defined the characteristics of each stage. At every mentioned stages, a detailed description of the criminal law title of "illegal enrichment" is provided. The author concluded that the legislator is currently searching for the most reasonable model that could become a valid legal tool to fight against the corruption that would follow constitutional provisions just as much as the set the principles of legal responsibility, law and freedom, human and citizen, as well as their guarantees. The author, considering the position of international legal acts which consolidate common general provisions of legal liability for illicit enrichment and also the rules of national law of various foreign countries, implements a comparative analysis and defines common features and characteristics. It is stressed on conducting research of criminal liability institute for illegal enrichment as a part of comprehensive approximation to resolve the above-mentioned problem and study international experience in the context of such research. It is emphasized that the issue of combating and preventing illegal enrichment as a separate crime in many parts of the world is started to be paid attention to when the UN Convention against Corruption was adopted. Meanwhile, countries that have ratified the Convention started to oppose this crime in different ways, therefore, the author divides them into two groups - those that made a specific accountability directly on illicit enrichment and those that did not. Inquiring the countries of the first group, the author states that it includes the countries with high and low levels of corruption, which indicate that responsibility for illicit enrichment is observed as a mechanism that can supplement the existing system of combating and preventing corruption, no matter how effective it is. The attention is paid to the differences in the understanding of the term "illicit enrichment" in the legislation of mentioned countries. The research of the legislation of the second group provides us with the opportunity to understand why the countries refuse to establish a separate liability for illegal enrichment and use alternative means of combating crime. Moreover, some of these countries use the term "unjust enrichment" or "illegal enrichment" provided in their tax and civil legislation. It is emphasized that Ukraine, as a country that belongs to the first group, chooses one of the options for the disposition of the corresponding article of the Criminal Code that exists in foreign countries. In addition, Ukraine sustains the term "acquisition of assets", which in other countries doesn`t exist. The author observing the provisions of Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine that constitute criminal liability for illicit enrichment, carries out research of separately formed features of this crime, which, in the author`s opinion, causes difficulties in the investigation of the crime. The problem of illegal levy in Ukraine remains out of research and the experience of the National Anti-Corruption Bureau detectives of Ukraine proves that the most difficulties that appear during investigation of the illegal enrichment are connected with the inefficiency of the Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine. Firstly, the attention is paid to the features of the term the subject of the crime. Furthermore, the author analyses some changes that has been stated in the subject formation during the existence in Ukraine of criminal liability for illicitenrichment. The correlation between the terms "an official person" and "a person who is authorized to perpetrate the functions of the state or local self-government" and the issue regarding the expediency of the introduction of the final term, is mentioned there. During the research of the objective side of the crime of "illegal enrichment", the attention has to be paid to some essential drawbacks in forming of this provision in Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine due to the activity of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine. The author tries to prove it analyzing the definition of the term “assets acquisition” which is formulated in the remark item 2 of the article, the problem of estimating incomes to establish the fact of their excess amount, the importance to take into account the income of the offender`s family members. It is analyzed the mental element of the crime in this research. The much attention is paid to the deliberate act as a feature of the mental element of illicit enrichment and in such context the provisions of Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine are comparedwith the provisions of Article 20 of the UN Convention against Corruption. In addition, the author draws conclusions and suggests the idea of amending and improving Article 368-5 of the Criminal Code of Ukraine in the new editing.