Психологічне благополуччя сімейних пар, що знаходяться на відстані під час військових дій

Abstract

Дослідження присвячене аналізу психологічного благополуччя сімейних пар, які опинилися у стані вимушеної розлуки внаслідок військових дій. Робота охоплює теоретичні аспекти психологічного благополуччя, вплив військових конфліктів на психоемоційний стан людини, а також специфіку подружніх стосунків у ситуаціях дистанції. Перший розділ розкриває поняття, структуру та основні компоненти психологічного благополуччя, включаючи його емоційні, соціальні й когнітивні аспекти. Також розглядається вплив військових дій на психіку, який проявляється через підвищений рівень тривожності, стресу та депресії, і їхній вплив на подружні стосунки в умовах розлуки. Визначено, що дистанційні стосунки, зумовлені війною, потребують специфічних форм емоційної взаємодії. Психологічне благополуччя сімейних пар, що знаходяться на відстані через військові дії, є критичним фактором для збереження стабільності відносин і емоційного стану партнерів. Військовий конфлікт і вимушена розлука створюють численні стресові ситуації, що змінюють характер міжособистісної взаємодії, знижують емоційну близькість і підвищують ризик емоційного виснаження. Другий розділ роботи присвячено емпіричному дослідженню. Емпіричне дослідження було спрямоване на виявлення впливу стресових чинників, рівня задоволеності шлюбом, особливостей взаємодії у конфліктних ситуаціях і компонентів психологічного благополуччя. Воно проводилося за допомогою таких методик: - шкала сприйняття стресу (PSS), - методика оцінки задоволеності шлюбом (В.П. Столін, Т.Л. Романова, Г.П. Бутенко), - методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман), - Шкала психологічного благополуччя (К. Ріфф). У дослідженні взяли участь 50 пар, з яких 25 пар перебували у стані вимушеного розділення, а 25 пар продовжували жити разом. Отримані результати виявили, що загальний рівень психологічного благополуччя учасників становить 68% від максимально можливого, що свідчить про середню здатність адаптуватися до стресових умов. У групі 1 (пари, які перебували у стані вимушеного розділення) основними проблемними сферами стали труднощі у самоприйнятті, втрата контролю над оточенням та низький рівень позитивних стосунків. У групі 2 (пари, які проживали разом) результати були вищими завдяки наявності емоційної підтримки, збереженню довіри та кращій здатності долати стресові ситуації. Дослідження підкреслило важливість психологічних інтервенцій, спрямованих на підвищення задоволеності шлюбом, розвиток навичок конструктивної взаємодії у конфліктних ситуаціях і управління стресом. Розроблено рекомендації для збереження емоційної близькості, які включають використання сучасних комунікаційних технологій, психотерапевтичної допомоги та методів релаксації. Третій розділ роботи пропонує психологічні стратегії підтримки благополуччя сімейних пар. Рекомендації включають застосування сучасних технологій комунікації для збереження емоційної близькості, впровадження технік управління стресом (релаксаційні практики, когнітивно-поведінкові техніки), організацію психологічної підтримки через консультування й тренінги. Практична цінність роботи полягає у розробці ефективних методів збереження емоційної стабільності та задоволеності стосунками в умовах вимушеної розлуки через військові дії.