Фасилітація командоутворення в групах здобувачів вищої освіти

Abstract

Актуальність статті обумовлена тривалістю дистанційного навчання, спричиненого пандемією та повномасштабним вторгненням рф, і викликом, через який українські педагоги стикаються зі специфічним феноменом – соціальною атомізацією здобувачів освіти та браком компетенцій роботи в команді. У статті розглянуто метод фасилітації як педагогічний інструмент організації та підтримки процесу формування команди в навчальних групах. Метою статті визначено дослідження сутності та потенціалу фасилітації у процесі командоутворення в групах здобувачів вищої освіти. Враховуючи поставлену мету, завдання публікації: 1) висвітлити роль викладача-фасилітатора; 2) визначити ефективні складові фасилітаційного методу формування згуртованої, продуктивної навчальної команди. Вказано, що в процесі фасилітації командоутворення під час здобуття вищої освіти викладач-фасилітатор відіграє одну з двох головних ролей. Акцентовано, що він застосовує модель S. Kaner, яка являє собою перехід від дивергентного до конвергентного мислення, та має на увазі етапи групової динаміки, описані в моделі B. W. Tuckman. У підсумку дослідження зазначено, що у сучасному динамічному світі здатність працювати в команді є однією з ключових компетенцій випускника закладу вищої освіти, адже сучасне суспільство дає запити на фахівців, готових працювати в команді, мислити креативно та приймати колективні рішення. Вказано, що стихійне об’єднання здобувачів вищої освіти у групи не гарантує ефективної співпраці та формування команди. Цінність фасилітації в цьому контексті – вона постає як педагогічна технологія співпраці, що спрямована на створення середовища, у якому здобувачі вищої освіти самостійно формують цінності, приймають рішення, розв’язують конфлікти й будують командну взаємодію. Фасилітація командоутворення є не лише технологією навчання, а й ціннісним підґрунтям нової педагогічної культури. The relevance of the article is due to the duration of distance learning caused by the pandemic and the full-scale invasion of the russian federation, as well as the challenge that Ukrainian teachers face with a specific phenomenon – the social atomisation of students and a lack of teamwork skills. The article examines the method of facilitation as a pedagogical tool for organising and supporting the process of team building in study groups. The purpose of the article is to study the essence and potential of facilitation in the process of team building in groups of higher education students. Taking into account the stated purpose of the publication, the tasks are: 1) to substantiate the role of the teacher facilitator; 2) to identify the effective components of the facilitation method for forming a cohesive, productive learning team. It is indicated that in the process of facilitating team building during higher education, the teacher-facilitator plays one of two main roles. It is emphasised that they apply S. Kaner's model, which represents a transition from divergent to convergent thinking and involves the stages of group dynamics described in B.W. Tuckman's model. The study concludes that in today's dynamic world, the ability to work in a team is one of the key competencies of a higher education graduate, as modern society demands specialists who are ready to work in a team, think creatively and make collective decisions. It is noted that the spontaneous grouping of higher education students does not guarantee effective cooperation and team building. The value of facilitation in this context is that it emerges as a pedagogical technology of cooperation aimed at creating an environment in which higher education students independently form values, make decisions, resolve conflicts and build team interaction. Facilitation of team building is not only a learning technology, but also the value basis of a new pedagogical culture.