Особливості кейс-менеджменту щодо ветеранів війни – суб’єктів пробації

Abstract

У статті розглядаються особливості кейс-менеджменту щодо ветеранів війни – суб’єктів пробації в умовах сучасних соціальних трансформацій, зумовлених повномасштабною війною в Україні. Актуальність дослідження визначається зростанням кількості ветеранів війни, які залучаються до системи кримінальної юстиції та перебувають під пробаційним наглядом, а також необхідністю адаптації пробаційних технологій до їх соціально-психологічної специфіки. У роботі наголошується, що бойовий досвід, труднощі адаптації до цивільного життя, порушення соціальних ролей і обмеженість ресурсів самостійного подолання життєвих проблем істотно ускладнюють процес ресоціалізації ветеранів війни та знижують ефективність стандартних форм соціально-виховної роботи. Кейс-менеджмент у статті розглядається як технологія індивідуалізованого пробаційного супроводу, спрямована на роботу з комплексними соціально-психологічними проблемами клієнта та координацію різних видів допомоги. Обґрунтовується доцільність його вибіркового застосування щодо ветеранів війни у випадках соціально-психологічної дезадаптації та підвищених ризиків порушення умов пробації. Увага акцентується на фасилітаційному характері взаємодії між працівником пробації та клієнтом, орієнтації на партнерські взаємини, врахуванні можливого травматичного досвіду та визнанні особистісних ресурсів ветерана. Узагальнено ключові особливості організації кейс-менеджменту щодо ветеранів війни – суб’єктів пробації, серед яких індивідуалізація супроводу,фокус на подоланні соціально-психологічної дезадаптації, міжвідомча координація допомоги, динамічний характер ведення випадку та акцент на відновленні соціальної спроможності й автономії клієнта. Показано, що кейсменеджмент у системі пробації доцільно розглядати як інструмент ресоціалізації ветеранів війни в громаді, спрямований на відновлення соціального функціонування, формування просоціальних ролей і підтримку процесу поступового припинення протиправної поведінки. Наголошено, що адаптація кейс-менеджменту до соціально-психологічної специфіки ветеранів війни створює передумови для підвищення ефективності пробаційного супроводу та сприяє більш стійкій ресоціалізації цієї категорії осіб у громаді. The article examines the features of case management in relation to war veterans as subjects of probation in the context of contemporary social transformations caused by the full-scale war in Ukraine. The relevance of the study is determined by the growing number of war veterans who become involved in the criminal justice system and are placed under probation supervision, as well as by the need to adapt probation technologies to their socio-psychological specificity. The paper emphasizes that combat experience, difficulties in adapting to civilian life, disruption of social roles, and limited resources for independently coping with life challenges significantly complicate the resocialization process of war veterans and reduce the effectiveness of standard forms of social and educational work. In the article, case management is considered as a technology of individualized probation supervision aimed at addressing complex socio-psychological problems of the client and coordinating various types of assistance. The expediency of its selective application to war veterans in cases of socio-psychological maladaptation and increased risks of violating probation conditions is substantiated. Attention is focused on the facilitative nature of interaction between probation officers and clients, the orientation toward partnership-based relationships, consideration of possible traumatic experiences, and recognition of the veteran’s personal resources. The article summarizes the key features of organizing case management with regard to war veterans as subjects of probation, including the individualization of support, a focus on overcoming socio-psychological maladaptation, interagency coordination of assistance, the dynamic nature of case management, and an emphasis on restoring social capacity and client autonomy. It is shown that case management within the probation system should be regarded as a tool for the resocialization of war veterans in the community, aimed at restoring social functioning, forming prosocial roles, and supporting the process of gradual cessation of unlawful behavior. It is emphasized that adapting case management to the socio-psychological specificity of war veterans creates prerequisites for increasing the effectiveness of probation supervision and contributes to more sustainable resocialization of this category of individuals within the community.