Внесок Г. О. Радова у формування пенітенціарної теорії та практики в Україні

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження науково-педагогічної спадщини Георгія Опанасовича Радова (1949–1999) – видатного українського вченого, педагога та організатора пенітенціарної освіти. Розкрито його внесок у формування сучасної пенітенціарної теорії та практики, зокрема визначення сутності пенітенціарного процесу як багаторівневого, системного та морально-етичного явища, що виходить за межі діяльності установ виконання покарань і охоплює широкий спектр соціальних інституцій. Особливу увагу приділено концепції духовного та релігійного виховання як ключового чинника ресоціалізації засуджених, що, на думку вченого, має стати стрижнем пенітенціарного процесу. Висвітлено його наукові праці, які заклали підґрунтя для розвитку вітчизняної пенітенціарної науки. Окреслено педагогічну діяльність Г. О. Радова, його авторські курси та методологічні орієнтири, спрямовані на формування критичного мислення студентів і поєднання теоретичних знань із практикою. Підкреслено актуальність ідей Г. О. Радова в умовах сучасних соціально-економічних викликів та їхній вплив на розвиток пенітенціарної педагогіки, психології та дефектології. Зроблено висновок про необхідність подальшого осмислення та практичного втілення його наукової спадщини як важливого методологічного орієнтира для сучасної пенітенціарної науки й освіти в Україні. The article presents a comprehensive study of the scientific and pedagogical legacy of Heorhii Opanasovych Radov (1949–1999), an outstanding Ukrainian scientist, educator and organiser of penitentiary education. It reveals his contribution to the formation of modern penitentiary theory and practice, in particular, the definition of the essence of the penitentiary process as a multi-level, systemic and moral-ethical phenomenon that goes beyond the activities of penal institutions and covers a wide range of social institutions. Particular attention is paid to the concept of spiritual and religious education as a key factor in the resocialisation of convicts, which, according to the scholar, should become the core of the penitentiary process. His scientific works, which laid the foundation for the development of domestic penitentiary science, are highlighted. The pedagogical activity of H. O. Radov, his author's courses and methodological guidelines aimed at forming critical thinking in students and combining theoretical knowledge with practice are outlined. The relevance of G. O. Radov's ideas in the context of contemporary socio-economic challenges and their influence on the development of penitentiary pedagogy, psychology and defectology is emphasised. The conclusion is made about the need for further reflection and practical implementation of his scientific heritage as an important methodological guideline for modern penitentiary science and education in Ukraine.