Socio-psychological adaptation of the individual in conditions of captivity: theoretical approaches and resources of psychological and pedagogical support

Abstract

Modern social realities lead to a growing number of cases involving prolonged isolation of the individual due to war, quarantine restrictions, incarceration, and other forms of social separation. These factors significantly impact an individual's psychological state, value system, and mechanisms of social interaction. The article is devoted to the theoretical substantiation of psychological and pedagogical support forindividuals in conditions of prolonged isolation through a socio-psychological approach. It explores the features of adaptive processes in a specific socio-psychological context, where communication is limited, social roles are disrupted, and psychological tension increases. Emphasis is placed on an interdisciplinary approach that integrates legal psychology, social psychology, and pedagogy, allowing psychological and pedagogical support to be viewed as a systemic resource for preserving subjectivity, psychological resilience, and social functionality. Prolonged isolation creates a specific socio-psychological context in which conventional mechanisms of social adaptation are disrupted, opportunities for free communication and role realization are restricted, and psychological tension and uncertainty increase. Under such conditions, the adaptation process becomes complex and multidimensional, requiring not only individual psychological resources but also targeted support from the social and pedagogical environment. The article analyzes current scientific approaches to the concept of adaptation and its socio-psychological dimension, particularly under extreme conditions such as captivity. It is established that social support, resilience, tolerance of uncertainty, and the quality of interpersonal interaction are key factors for effective adaptation. Psychological and pedagogical support is considered a necessary tool for overcoming maladaptive manifestations and restoring the individual's ability for constructive interaction after isolation. Сучасні соціальні реалії зумовлюють зростання випадків тривалої ізоляції особистості, викликаної війною, карантинними обмеженнями, перебуванням у місцях несвободи та іншими формами соціального відокремлення. Це суто соціально-психологічний підхід. Розглянуто особливості адаптаційних процесів у специфічному соціально-психологічному контексті, де обмежена комунікація, порушена система соціальних ролей і зростає рівень психологічної напруги. Наголошується на міждисциплінарному підході, який поєднує юридичну психологію, соціальну психологію та педагогіку, що дозволяє визначити психолого-педагогічну підтримку як системний ресурс збереження суб’єктності, психологічної стійкості та соціальної функціональності. Тривала ізоляція створює специфічний соціально-психологічний контекст, у якому порушуються звичні механізми соціальної адаптації, обмежується можливість вільної комунікації та реалізації соціальних ролей, зростає рівень психологічної напруги й невизначеності. За таких умов процес адаптації набуває складного, багатовимірного характеру та потребує не лише індивідуальних психологічних ресурсів, а й цілеспрямованої підтримки з боку соціального та педагогічного середовища. Проаналізовано сучасні наукові підходи до поняття адаптації та її соціально-психологічного виміру, зокрема в екстремальних умовах, таких як полон. Встановлено, що соціальна підтримка, резильєнтність, толерантність до невизначеності та якість міжособистісної взаємодії є ключовими чинниками ефективної адаптації. Психолого-педагогічна підтримка розглядається як необхідний інструмент подолання дезадаптаційних проявів та відновлення здатності особистості до конструктивної взаємодії після ізоляції.