Сучасна судова практика оскарження виконавчого напису нотаріуса

Abstract

У статті розглядається актуальна проблема оскарження виконавчого напису нотаріуса у контексті сучасної судової практики України. Автор здійснює комплексний аналіз юридичної природи виконавчого напису, окреслює його правову природу як засобу позасудового захисту прав кредитора та акцентує на межах його правомірного застосування. Зосереджено увагу на ключовій умові вчинення виконавчого напису – безспірності заборгованості, а також на типових порушеннях, що призводять до визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню.У статті детально досліджено позиції Верховного Суду щодо правомірності вчинення виконавчих написів у справах про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, дотримання процедур повідомлення боржника та застосування позовної давності. Особливу увагу приділено аналізу судових рішень, в яких встановлювались порушення нотаріусами процедурних вимог, зокрема відсутність доказів безспірності, невручення повідомлень про порушення забезпечених зобов’язань, або порушення строків реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Також проаналізовано практику визнання неправомірними електронних торгів, що відбулися до моменту скасування виконавчого напису. Наведено правові висновки щодо наслідків порушення нотаріусом вимог законодавства, а також процесуальних особливостей захисту прав боржника у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Автор підкреслює, що оскарження виконавчого напису саме по собі не перериває перебіг позовної давності, не створює нових правових підстав для стягнення заборгованості, а рішення суду про скасування напису не має зворотної дії щодо правочинів, здійснених до набрання ним законної сили.У статті сформульовано висновок про необхідність посилення стандартів нотаріального контролю та врахування судової практики щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса задля забезпечення балансу інтересів сторін у сфері позасудового стягнення заборгованості, що відповідає принципам правової визначеності та справедливості. The article considers the current problem of appealing a notary’s executive inscription in the context of modern judicial practice of Ukraine. The author carries out a comprehensive analysis of the legal nature of an executive inscription, outlines its legal nature as a means of extrajudicial protection of the rights of the creditor and emphasizes the limits of its lawful application. The focus is on the key condition for making an executive inscription - the indisputability of the debt, as well as on typical violations that lead to the recognition of such an inscription as unenforceable.The article examines in detail the positions of the Supreme Court on the legality of issuing writs of execution in cases of debt collection, foreclosure on mortgages, compliance with the procedures for notifying the debtor and the application of the statute of limitations. Particular attention is paid to the analysis of court decisions in which notaries established violations of procedural requirements, in particular, the absence of evidence of indisputability, failure to deliver notices of violation of secured obligations, or violation of the deadlines for registration in the Register of information on foreclosure on the subject of a security encumbrance. The practice of declaring electronic auctions that took place before the cancellation of the enforcement order as illegal is also analyzed.Legal conclusions are given regarding the consequences of a notary’s violation of the requirements of the law, as well as the procedural features of protecting the debtor’s rights in cases of declaring an enforcement order unenforceable. The author emphasizes that appealing an enforcement order in itself does not interrupt the statute of limitations, does not create new legal grounds for debt collection, and the court’s decision to cancel the order does not have retroactive effect on transactions made before it entered into force.The article formulates a conclusion on the need to strengthen the standards of notarial control and take into account judicial practice regarding the appeal of a notary’s executive inscription in order to ensure a balance of interests of the parties in the field of extrajudicial debt collection, which corresponds to the principles of legal certainty and justice.